«Я, яка ніколи не знала чоловіків»
★★★★★
Дуже мій роман. Всім боляче, життя здається беззмістовним, кожне речення просочене відчуттям самотності, справедливість концептуально відсутня, але самогубство не варіант, тому треба якось збирати себе до купи і просто рухатися далі.
Додайте сюди глибоку, на рівні нейровідмінності, спостережливість головної героїні із філософськими роздумами про життя, дистопічний світ і що це взагалі таке — «бути людиною»?
Книга затягнула мене в себе, не хотілося її покидати. Востаннє такий медитативний і чуттєвий стан я ловила від «Сліпоти» Сарамаґо. Захопливо написаний складний роман.
Жуйка думок котрий день поспіль повертає мене до тексту Жаклін Арпман. Образи розпеченим клеймом всоталися в уяву. Це вау. Текст зі мною стався, таке буває декілька разів в житті.