Нас вкусив ховрах.

Нас вкусив ховрах.
Нє, ховрах не скажений, просто Скай заїбав.

Гуляєм, кароче, нікого не чіпаєм.
Тут Скай зривається з місця і ломиться в бур'яни. Припадає до землі як до рідної мами, повизгує, гавкає фальцетом.
Я зразу поняла, шо там або ховрах, або йожик і помчалась рятувать невинноє животноє від їбанутої хасі.

Ховрах тоже канєшно не сидів на місці чекаючи злої долі.
Тому біг ховрах, біг Скай, бігла я.
І це все по куширям вище мого зросту, тому ховраху було легше всього.

Тривав цей спрінт десь з пів години, поки ховрах не заїбався бігать (мене ніхто не питав канєшно)

Підбігаю, дивлюсь – ховрах впав на спину і прикинувся мертвим жуком. Скай не вірячи своєму щастю сунув до нього писок.
І в цей момент сталось вєроломноє нападєніє ховраха на Скаєву ряшку.
Скай завіжжав як сучка і поки мотав бестолковкою ховрах став на лижі.

Ская канєшно же тут же обуяла спрага помсти, пєпєл Клааса бив в його груді, і він би перепахав все поле, але я не дала здійснити акт возмєздія і винесла цього пораненого бійця з поля бою в прямому сенсі на руках.

І тільки в TFC побачила, шо в собаченьки писок і язик в крові.

Нагулялись, блядь.
Опозорився на все поле.