Штош.

Штош.
Отже, велика гематома, припустимо на стегні, болить, сіпає, до евакуації хз скільки.

Найперше, що ми повинні зробити, це виключити компартмент-синдром.
Гематома всередині м'яза може сама створити достатній тиск у фасціальному компартменті. (Компартмент-синдром стегна хоч і доволі рідкісний, але описаний саме після тупої травми та великих внутрішньом'язових гематом).
Пульс на стопі при цьому може бути абсолютно нормальним — його наявність не виключає компартмент-синдром.
Тому я б перевірила:
- чи стегно стає твердим, напруженим,
- чи є біль при пасивному розтягуванні відповідної групи м'язів,
- чутливість шкіри,
- поколювання, оніміння,
- силу рухів,
- пульс на стопі та капілярне наповнення,
- чи збільшується об'єм стегна,
- чи біль прогресує попри аналгезію.
І головне! Це треба повторювати в динаміці, а не перевірити один раз.

Але ще ми маємо відчуття сіпання і гарячу шкіру безпосередньо на гематомі.
Саме по собі сіпання не доводить нагноєння. Це може бути фасцикуляція, спазм травмованого м'яза, реакція тканин на запалення або подразнення нервових структур.
А от локальне тепло + наростаючий біль + набряк, особливо якщо через кілька днів після травми, вже дають привід думати про інфікування і абсцедування гематоми. Тут важливі температура тіла, почервоніння, погіршення загального стану, локальна флуктуація і лабораторні ознаки запалення.

Коли це компартмент — потрібна хірургічна декомпресія, а не просто прокол гематоми.
Якщо це інфікована гематома — потрібне дренування/дебридмент та антибіотикотерапія.
Єслі вона просто організована і не створює ускладнень — її взагалі можна не чіпати.

Тобто, все залежить від клінічної картини.
І от мені цікаво, як ви б збирали анамнез і вимальовували клінічну картину щоб визначити свої подальші дії?
Бо від ваших дій залежить чи лишиться поранений живим і з кінцівкою.

Відео просто так. Це приклад вскривання і очищення гематоми в польових умовах.