Чи потрібно очікувати результатів від збільшення фінансування медичної освіти без вирішення питання

Чи потрібно очікувати результатів від збільшення фінансування медичної освіти без вирішення питання умов праці медиків

💬 МОЗ повідомляє, що з 2022 року кількість місць державного замовлення за медичними спеціальностями зросла з 4 165 до 5 710 у 2026 році - більш ніж на 37%. У проєкті Держбюджету-2027 на підготовку та підвищення кваліфікації кадрів у сфері охорони здоров’я передбачено 3,5 млрд грн, що на 33% більше, ніж у 2026 році. Водночас, приріст фінансування медичних послуг в 2027 році складає +5,5% (що менше за рівень прогнозованої інфляції).

💰 Держава витрачає на одного лікаря, який проходить повний цикл навчання на бюджеті до отримання лікарської спеціальності більше 1 млн. грн. Та ключове питання - що відбувається після навчання?

🔺Якщо лікар після інтернатури не залишається працювати в державному чи комунальному закладі через низьку оплату праці, нестачу ресурсів або відсутність належних умов, саме збільшення держзамовлення не гарантує зменшення кадрового дефіциту.

🔍 Тому разом із показником кількості підготовлених фахівців варто оцінювати інший показник - скільки випускників держзамовлення реально працюють у системі охорони здоров’я через 3 роки після завершення інтернатури, з розподілом за спеціальностями та регіонами.

📄 Не менш важливо узгоджувати політику медичної освіти з фінансуванням медичної допомоги. Адже НСЗУ фінансує заклади за договорами в межах Програми медичних гарантій, а саме заклад надалі має забезпечити робочі місця, оплату праці та умови роботи для фахівців.

🎓 Більше державного замовлення - це більше потенційних медичних кадрів, але інвестиція в освіту матиме системний результат лише тоді, коли одночасно створюються умови, за яких ці фахівці залишаються працювати в українській системі охорони здоров’я.

☑️ Для медичної політики важливо рахувати не лише «скільки підготували», а й «скільки залишилося працювати».

🔺 В епоху капіталізму заклики працювати в існуючих умовах через «поклик професії» та «клятву Гіппократа» втрачають актуальність. Медичні працівники - такі ж люди, які мають фізіологічні, фінансові та соціально-психологічні потреби. В умовах війни ці потреби лише загострюються: медики залишають професію, змінюють місце роботи або виїжджають за кордон. Водночас на професійне вигорання впливає і незахищеність: від лікарів очікують продовження роботи навіть в умовах «червоного» рівня повітряної тривоги, часто без належних додаткових гарантій чи доплат за роботу в умовах підвищеного ризику, паралельно вже декілька років «простоює» законопроект, який передбачає введення кримінальної відповідальністі за напад на медичних працівників.

❕Дуже важливо, окрім фінансування оборонної промисловості, забезпечувати належне фінансування сфери охорони здоров’я та освіти. Це не просто соціальні витрати - це інвестиція у людський капітал, стійкість держави та відновлення економіки. Без збереження людей, які забезпечують функціонування цих систем, неможливі ані сталий розвиток, ані повноцінне економічне відновлення.

Медичне Право України