На дозвіллі займалась садівництвом, обожнювала вирощувати квіти. Територію біля свого будинку прикрашала декоративними фігурками, любила створювати навколо затишок і красу. Вела активний спосіб життя, захоплювалася подорожами.
На початку повномасштабного російського вторгнення виїхала на захід України, проте через кілька місяців повернулася додому в рідний Нікополь Дніпровської області, адже вважала, що саме там їй найкраще.
«Моя тітка була людиною, яка не залишалася осторонь, коли комусь потрібна допомога. До останнього намагалася допомогти іншим, не думаючи лише про власну безпеку. Вона дуже любила життя, мала багато друзів», – розповіла племінниця Олена Антонюк.
Життя Ірини Кулішової обірвалося 14 серпня 2026 року в Нікополі внаслідок російського обстрілу. Їй було 68 років.
В Ірини залишились дві рідні сестри, племінники і племінниці.