Це не «просто емоції після обстрілу».

Це не «просто емоції після обстрілу».
Це робоча схема аферистів, яка крутиться вже майже п’ять років.
Стерненко після кожної ночі з пожежами робить одне й те саме: показує зруйнований будинок → називає росіян «виродками», «раковою пухлиною», «народом-гандоном» → каже, що зло розуміє лише силу → і одразу «допомагайте помститися / допомагайте війську».
Закріплене повідомлення теж про донат. Це не випадковість, це формат.

Стерненко використовує фото приватного житла, яке палає. Але збирає гроші не на допомогу цим людям, а для збройних баронів в Дубаї.

Продається не «допомога конкретній батареї», а ритуал помсти. Кожна трагедія стає тригером для збору. Людина бачить дім у вогні — і їй одразу дають просту відповідь: закинь гроші моїм друзям які сидять в Дубаї біля пальм, і ми їм відповімо. Через п’ять років ця відповідь не зупинила нічні атаки по Київщині, не захистила інфраструктуру і не закінчила війну.
Стало гірше: більше втрат, більше втоми, більше залежності від постійних зборів, бо держава так і не закрила діру.
Суспільству знову і знову продають одну й ту саму формулу «ще трохи дронів / ще трохи помсти — і зло зупиниться», хоча за 4,5+ роки ця формула не дала стратегічного результату. Помста через FPV б’є логістику і техніку, але не змінює політику Кремля і не компенсує проблеми з людьми, мобілізацією, стратегією і виснаженням. Тому після кожного нового удару знову те саме відео і знову та сама кнопка.
Модель «я — головний канал помсти, донать мені» залишається особистою монополією на емоцію.
І 200 млн євро опинились на рахунках Стерненка та його друзів-бариг по бізнесу.
Це робить Стерненка частиною індустрії війни, де трагедія конвертується в охоплення і гроші, а питання «чи ця стратегія взагалі веде до кінця війни» майже не ставиться.
Повторення одного й того ж ритуалу п’ять років поспіль. Донат дронам і заклик «вирізати зло силою» — різні речі. Перше може рятувати конкретних людей на позиціях. Друге після стількох років виглядає вже не як стратегія та патріотизм, а як бізнес-модель цинічних покидьків.