Рік тому його "Хмари" на тому ж сенсівському клубі нам зайшли більше, а у "Над Чорним морем" розліт вражень від 10 до 5 балів (у мене 6, якщо що).
Хай буде кілька цитат:
Якщо сюди додати пару сцен секса, це купив би Амазон прайм!
- В цій книжці, як для українців, все надто добре закінчується.
- Ну да, померла тільки одна людина 😅
- Оцей момент, коли він на неї настрибує - то вже виглядає як не секс, а як зґвалтування.
- А це що, був завуальований секс???? В цій книжці хіба був секс?
- Цілий тиждень!
-
- Якби це все було зараз, все було б зовсім по-іншому. Ну переспала з якимось тіпом на морі. Півтора роки плачеш, а на наступні 16 років у тебе є прикольна історія про курортний роман.
- Це ти про себе зараз розповідаєш?
- 🌚
Я подумала: ну він грек, у них там взагалі жінки пізніше з'явилися
- Потішив момент, коли мама каже доньці "Ой, що ти таке непристойне читаєш?". А вона така: "Так я у тебе це знайшла!".
- Це я і моя донька років через десять!
- А то й п'ять!
Я не знала, як це оцінювати. Бо якщо Йогансен та Хвильовий геніальні, то Нечуй ну... просто талановитий.
Я надто швидко живу для цієї книги
В цьому році море мені світить тільки в цій книжці
Я так розслабилася, все було розмірено, спокійно, люди купаються, відпочивають. Думаю, цікаво, до чого ж все йде? А потім того отправили, та вмерла, що відбувається? Іван батькович, а шо случилось???
Я постійно думала - як тут включить х2, коли читаєш?
Краще б ви мене попередили, як закінчується роман. Бо я дуже хотіла спать, і тут половина третього ночі, а у мене останній рядок книжки: "Стара Зоя поховала свою дочку". Я така:
Повторів справді було дуже багато. В якийсь момент я вже кажу: "та я поняла, шо ти космополітка, хвате!"
Зазвичай я в аудіо якщо щось пропущу, переслуховую. А тут така: "Та ладно, все одно автор ще раз повторить"
Мені сподобалося, як Нечуй-Левицький підкреслив меркантильність чоловіків, це дуже потішило мою жіночу душу!
- В Одесі досі є люди, які кажуть "Нас заснувала Катерина".
- А насправді женщіна взяла і просто перейменувала все.
- Вони тут такі розслаблені. Якщо не брати наші обстріли, то в принципі, між обстрілами у нас теж можна так почуватися.
Я читала цю книжку у визначальний для мене момент: перші три дні відпустки за кілька років. Читаю-читаю, і така: "а задоволення ми будем отримувать, чи як?".
Батя такий: можна так, можна так, робіть як хочете, главне мене не трогать.
- Ти ж сказала, що у тебе нуль претензій до книжки. Чому тоді ти таке про її батю кажеш?
- То претензії до баті, а не до книжки!
Для мене було відкриттям, що люди 150 років тому думали так само, як ми. Вони теж їздили на море!
Відчуття, ніби Нечуй дописував цю книжку поспіхом: отпуск кончається, в Одесі вже холодно, треба когось убить.
На наступний раз беремо щось коротке і ненапряжне, бо самі розумієте, яка у мене ситуація з блогерською премією 😅
#непозбувні_клубні_цитати