🕯 Молодший сержант Данило Зінченко на псевдо Зідан поліг 10 квітня 2022 року від кулі ворожого снайп

🕯 Молодший сержант Данило Зінченко на псевдо Зідан поліг 10 квітня 2022 року від кулі ворожого снайпера в Маріуполі. Воїнові назавжди 23.

Данило народився 4 березня 1999 року в Кривому Розі у родині вірян. Був чесним, справедливим і добрим. Любив тварин і часто казав, що люди не завжди заслуговують на безумовну любов і відданість собак.

«Ми завжди були одне за одного, нас неможливо було розлучити. У дитинстві бабуся записала Даню до художньої школи. Якось він повернувся додому після сутички із задирою, який чіплявся на вулиці. Після того почав займатися боксом, а згодом і змішаними єдиноборствами», – розповіла сестра Єлизавета.

Він був парафіянином Церкви Різдва Пресвятої Богородиці. У вільний час ходив до храму, прислухався до порад хрещеного батька, прагнув жити по-християнськи.
Закінчив Криворізький професійний гірничо-металургійний ліцей, де опанував фах машиніста тепловоза. Після навчання два роки працював водієм на підприємстві «Весташляхбуд». Робота подобалася, і колектив його поважав. У 2019 році Данило відслужив строкову службу.

«Він мав можливість поїхати за кордон, але залишився в Україні. Це була його принципова позиція. Я намагалася відмовити, та син уже вирішив – стане професійним військовим», – розповіла мати.

У 2021 році підписав контракт із НГУ. У військовій частині 3011 був командиром відділення управління-обчислювачем першого мінометного взводу мінометної батареї батальйону оперативного призначення.

8 лютого 2022 року вирушив на ротацію до Маріуполя. Провести його прийшов дідусь Миколай Олегович – людина, яка завжди була для нього авторитетом і прикладом порядності.

У перший день повномасштабного вторгнення о п’ятій ранку Світлані вдалося зв’язатися із сином: «Він сказав, що їх обстрілюють і намагаються взяти в кільце. Просив триматися, забрати дідуся й виїхати подалі, бо ці нелюди не зупиняться».
Данило з побратимами тримали оборону з західного боку Маріуполя. Спочатку підрозділ стримував ворога, але через чисельну й вогневу перевагу ворога отримав наказ відступати.

Після цього він написав матері прощальне повідомлення: «Простіть мене за все. У полон я не здамся. Люблю вас усіх».

«10 квітня старшому сину Олександру зателефонували з військової частини й попросили приїхати. На запитання, до чого готуватися, відповіли: «До найгіршого». Пізніше побратим підтвердив, що нашого Данюші вже немає серед живих», – сказала мати Світлана.

22 жовтня 2022 року з воїном попрощалися у Кривому Розі. Його поховали в секторі почесних поховань на Всебратському кладовищі.

23 січня 2023 року захиника посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня та відзнакою «За заслуги перед містом». На фасаді школи №51 у пам’ять про воїна відкрили меморіальну дошку.

У Данила залишилися мати, сестра, брат і дідусь.

NV спільно з Платформою Пам’яті Меморіал вшановують пам’ять загиблих військових