Старший солдат Станіслав Барабан на псевдо Стелс поліг 4 грудня 2024 року біля села Стариця на Харкі

Старший солдат Станіслав Барабан на псевдо Стелс поліг 4 грудня 2024 року біля села Стариця на Харківщині внаслідок удару ворожого дрона-камікадзе. Захисникові було 26 років

Станіслав народився 29 травня 1998 року в селищі Арбузинка Миколаївської області. Закінчив Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» в Києві, де здобув кваліфікацію магістра з фізичної терапії за спеціальністю «Фізична терапія, ерготерапія». Поєднуючи навчання з роботою, з 2020 року працював фізичним реабілітологом у медичному центрі вертебрології «КІНЕЗІ». Захоплювався комп’ютерними іграми та настільним тенісом.

У квітні 2021 року Станіслава призвали на строкову службу до 101-ї окремої бригади охорони Генерального штабу ЗСУ.

У вересні 2022-го, після початку повномасштабної війни, він підписав контракт зі своїм підрозділом. Спочатку обіймав посаду гранатометника, потім став оператором БпЛА. Воював у Донецькій та Харківській областях. На Бахмутському напрямку Станіслав з гранатомета знищив великий склад боєприпасів ворога, який детонував понад два дні. А на Вовчанському напрямку самостійно знешкодив і взяв у полон чотирьох окупантів. Захисник мав контузії, двічі був поранений, проте після лікування повертався у стрій.

«Мій син був веселим, життєрадісним, справедливим. Вірним другом і товаришем для побратимів. Його гумор був способом вижити, зберегти людяність і здоровий глузд серед того пекла. Він завжди підбадьорював інших у важкі хвилини бойових буднів. Побратими часто згадують Стаса і кажуть: «Якби не він, не його жарти, не його вміння зняти напругу, ми б не витримали війни». Син дуже хотів сім’ю, дітей, але не судилося», – розповіла мама Лариса.

Станіслав мав статус учасника бойових дій. Його нагородили нагрудним знаком «Сталевий хрест», відзнаками «За оборону України» та «За поранення», медаллю «Хоробре серце», а також іменним перснем 101-ї бригади ОГШ, який батькам передали побратими після його загибелі.

«Стас активно співпрацював з волонтерами та блогерами, організовував збори на шоломи, бронежилети, тепловізори, FPV-дрони, рюкзаки медика. Благодійний фонд Петра Порошенка допомагав Станіславу дронами, і він звітував перед фондом, як діє техніка в бойових умовах. Одне з військових фото Станіслава фонд розмістив на банері «Мова – наша зброя, мова – наш щит» до Дня української писемності та мови», – сказала мама.

Поховали захисника в рідному селищі Арбузинка.

Посмертно його відзначили орденом «За мужність» ІІІ ступеня та надали звання «Почесний громадянин Арбузинської територіальної громади».

У нього залишилися батьки та сестра.

NV спільно з Платформою Пам’яті Меморіал вшановують пам’ять загиблих військових