У гештальт-терапії для цього є прямі інструменти. Порожній стілець, на якому "сидить" людина, і ви кажете їй те, що давно мусили сказати.
У когнітивно-поведінкових підходах навчають асертивності. У психодинамічній роботі шукають, на кого насправді спрямована ваша злість, бо часто це зовсім не той, на кого ви сердитесь зараз.
І одна межа. Якщо автоагресія доходить до самопошкодження, до думок завдати собі шкоди, не чекайте.
Іти до фахівця треба сьогодні, а не після того, як "трохи розберусь". Вам не треба тягнути це самій.
Подумайте про своє тіло так, як думали б про дитину, на яку виливають злість, призначену комусь іншому. Воно ні в чому не винне. Воно стало дошкою для чужого гніву.
Сьогодні ввечері, перш ніж щось з'їсти, спитайте: "На кого я зараз зла?" Прізвище, обличчя, ситуація. Вирішувати нічого не треба. Достатньо назвати.
Бо поки злість не має адресата, вона має ваш шлунок.
Нагадую: психотерапія досліджує зв'язок психіки і тіла, але не замінює медицину. Фізичні симптоми - спочатку до лікаря.
ОБІЙМАЮ ВСІМ СЕРЦЕМ
Лялія Мідик ❤️