Думаю, нам варто прийняти той факт, що книжка Олександра Пономарьова стала подією на нашому книжково

Думаю, нам варто прийняти той факт, що книжка Олександра Пономарьова стала подією на нашому книжковому ринку.

Наприклад, я прослухала три різні навколокнижкові інтерв’ю з різними людьми, і в кожному з них згадували книжку Пономарьова.

Тобто вона вже вийшла за межі тредс.

Раніше я подивилася два огляди. І погоджуюся, мабуть, із Юлією Проліт, що хотілося б, щоб до зіркових книжок підходили професійніше з погляду роботи видавництва та редактора.

І знову ж таки, погоджуюся з Юлею, що якби над книжкою працював досвідчений редактор або редакторка, до чиїх порад дослухалися б, то крінжових сцен у ній було б менше.

І навколо неї, можливо, була б інша розмова.

Мені думається, якби наш книжковий ринок був більшим, то я, можливо, взагалі нічого не знала б про цю книжку. Якби вона була інакше зроблена, якби було інше промо, то про неї знала б насамперед аудиторія, якій вона цікава, яка читала б її та ходила на презентації.

Не було б якогось незрозумілого срачу, видалення акаунтів та оцінок на гудрідз.

Думається і про те, що ми самі підсвічуємо те, що на хайпі, як і з клоунадою Кокотюхи, ігноруючи якісь важливіші речі чи хороші книжки.

А ще книжка Пономарьова викликала якусь надмірну реакцію в книжковій бульбашці, що теж можна окремо досліджувати.

Коротше, є про що подумати.