Чого це я все пишу? Бо саме ось ця позиція і звужує Україну й українську культуру.

Чого це я все пишу?

Бо саме ось ця позиція і звужує Україну й українську культуру.

Ми все дружно повідміняли і залишили партійно вивірених персонажів. Але ви не можете робити привабливу країну з людьми, які у своєму праймі змогли продати 2 тисячі примірників історичної книжки чи зняти відео на 5 тисяч переглядів.

Звісно, винен у цьому читач і народ, який не оцінив 300 сторінок нудного тексту, написаного в дусі XIX століття з опорою на методологію гранд-наративу.

І от тут найголовніше: читач, глядач і люди в нас класні. Вони вміють оцінювати якісний контент. Наприклад, «Гаррі Поттер» у нас розійшовся накладом понад 1 млн примірників. Отже, аудиторія є?

І от саме для того, щоб ця аудиторія і люди не ходили шукати чогось іншого (російського), заборони не працюють. Працює конкуренція.

І в журналістиці, і в історії, і в культурі.

Я не хвилююся за себе. У мене все ок. Але саме через те, що в мене праві, консервативні погляди, я вважаю, що для розвитку України ми маємо залучити якомога більше талановитих людей, а не займатися «товарищескими» судами і пошуком «идеологически неблагонадежных» людей.

Це стосується і національного диктанту, і стендаперів, і культурних діячів, і музикантів. Усіх.

У нас немає можливості розкидатися талантами. Навпаки, маємо збирати їх докупи і давати всі можливості для творчості.

Бо я, наприклад, хотів би побачити класний серіал про козаків або прочитати історичну книжку, написану хоча б з опорою на Гейдена Вайта, а не на героїчний епос про життя великих людей.