Почала писати вам про скажений ритм життя та про те, що відчуваю, але потім видалила.

Почала писати вам про скажений ритм життя та про те, що відчуваю, але потім видалила. Головне, що жива та повертаюся до роботи ⚙️

Головне в блозі що? Книги!

🍂 Прочитала «Сестру зірок». Я була задоволена книгою. Її можна назвати слабкою або недостатньо деталізованою, але в ній є така прикольна атмосфера старих книг. Я не можу вам описати свій стан, коли ти просто читаєш і не думаєш про сюжет цієї книги, бо тобі просто добре.

Це схоже часи, коли ти повертаєшся після школи, щоб включити серіали по старим каналам!

🍂 На контрасті з цим читати «Кити на частоті 52 герци» справжній виклик. Я обрала для себе тактику читати по одному розділу кожного вечора перед сном, що вбиває мені настрій, але водночас дає спокій через свій темп.

Я би не радила цю книгу людям, які хочуть познайомитися з японською культурою, бо деякі питання для вас будуть на межі. Тут треба мати хоча б якесь уявлення про менталітет японців.

Але мені дуже сподобалася думка з цієї книги: речі, які нас знищують, стають нашим прокляттям.

Інколи нас може знищувати те, що ми щиро любимо. Інколи від прокляття ми можемо звільнити себе самі.

У контексті цієї книги це відчувається особливо гостро. Поки що ми тільки пройшлися по темах небажаного материнства, самотності та насильства. Є відчуття незворотності цієї книги, тому обирайте правильний настрій для неї.

Повний відгук дам вам пізніше.

А ви що читаєте? 📖