Україна нещодавно розібрала на частини відносно цілий дрон російської новітньої моделі «Герань-4» (G

Україна нещодавно розібрала на частини відносно цілий дрон російської новітньої моделі «Герань-4» (Geran-4), який здійснив аварійну посадку.

Після розбирання деталі, розкладені на столі, виявили абсурдну, але неймовірно реальну правду:

Цей весь апарат, який нібито прориває українську протиповітряну оборону, крім зовнішньої обшивки та гвинтів для загальної збірки, що були закручені самими росіянами,

всередині має майже всі ключові компоненти, ввезені ззовні.

Спочатку подивімося на двигун.

Раніші моделі «Герань-2» використовували поршневий гвинтовий пропелер, який гудів у польоті, як трактор, з максимальною швидкістю менше двохсот кілометрів на годину, і українські мобільні групи ППО на пікапах з кулеметами могли його перехопити.

Але коли розібрали «Герань-4», у фюзеляжі виявили мікротурбореактивний двигун.

Висота польоту зросла з чотирьох тисяч метрів до восьми тисяч — удвічі більше, ніж у старої моделі;

крейсерська швидкість сягає чотирьохсот п’ятдесяти-п’ятисот кілометрів на годину, а то й більше.

Ця штука може злетіти з Криму, пролетіти семисот кілометрів без зупинки й прямо врізатися в Луцьк на північному заході України.

Хто його зробив?

Розібрали — і побачили: мікротурбореактивний двигун китайського виробництва. Деякі хоч і позначені як «збірка в Росії», але ключові компоненти — все одно китайські.

Далі — очі.

У носовій частині встановлена оптоелектронна турель: денний, нічний і інфрачервоний режими в одному.

Десятикратне оптичне збільшення плюс тридцятидвократне цифрове.

З висоти вісім тисяч метрів контури наземних транспортних засобів видно чітко.

Він взагалі не потребує ризикованих розвідників на передовій для наведення. Оператор, сидячи за кількасот кілометрів у Брянську, Орлі чи на тиловому посту в Криму, якщо ланка зв’язку активна, може керувати ним у реальному часі, наче в симуляторі, і спрямовувати на ціль.

А як передається сигнал у реальному часі?

Експерти витягли з корпусу два звичайні GSM-модулі з цивільними телефонними картками.

Ще дивнішим є те, що техніки на місці, обшукуючи уламки, знайшли не тільки російські та білоруські SIM-картки, а й картки українських операторів, а також роумінгові картки з країн ЄС.

Дрон, щойно перетинає кордон, одразу підключається до місцевих цивільних базових станцій в Україні й передає свою позицію назад.

А якщо влетить у глушину без сигналу мобільного?

Тоді в хід іде запасний варіант.

Розбирачі витягли зсередини китайський модулятор Mesh для самоорганізованих мереж, з радіусом зв’язку триста кілометрів.

Кілька «Гераней» у повітрі літають групою, автоматично ретранслюють одна одній сигнали — ти мені, я заднім, і так створюють у небі безцентрову мобільну локальну мережу, де відео з відстані в сотні кілометрів не переривається.

Нарешті, найцінніша плата керування бортовим комп’ютером.

Зішкребли покриття з материнської плати — шрифт на чипах хоч і стерто навпіл, але залишки англійських літер чітко читаються:

Texas Instruments — американська Texas Instruments.

Експерт на місці підбив холодну підсумкову репліку:

«На цьому літаку справді російського виробництва — лише корпус із композитних матеріалів та остаточна складальна лінія».

Ці деталі згодом доставляють до спецзони Алабуга (Alabuga) в Татарстані, де робітники з’єднують корпус, закручують гвинти — і ось готова зброя точного удару, яка щоночі гудить над передовою.

А за оцінками розвідки Міноборони України, такі заводи, як в Алабуга, нині здатні виробляти приблизно три тисячі «Герань-4» та «Герань-5» щомісяця.

Війна триває понад чотири роки, санкції підписують пачками, але в надрах найсучаснішої летальної зброї все ще тече кров глобальних ланцюгів постачань:

двигуни й зв’язок — із готових цивільних полиць, ключові чипи керування — американські, через контрабанду, а передача позицій — на картках SIM суперника.

Оце і є найскладніша реальність сучасної війни:

авторитарні режими не мусять у тепличних умовах з нуля будувати самодостатню військово-промислову імперію.

Доки цивільні споживчі товари доступні по всьому світу, доки канали відмивання та реекспорт залишаються повсюди дырявими,

вони можуть за мінімальні витрати скласти з цивільних технологій усього світу промислову фабрику смерті.

Якщо санкції зовнішнього світу лише латають прогалини в списках військової продукції, але не стримують потоки подвійного призначення в сірій зоні,

такі дешеві й смертоносні рої турбореактивних дронів на конвеєрі важко буде по-справжньому зупинити.

© Radio Free Europe ⤵️ відео