Під час впровадження БЗВП СВ (БЗВП7) в інших навчальних центрах, виявили дуже суттєву проблему, яка в принципі робить контрольно тактичні заняття (КТЗ) показухою та формальним дійством для галочок та доповідей.
КТЗ, взагалі за задумом, це генеральна репетиція перед війною, де військовослужбовці повинні самостійно виконати певні задачі, використовувати ВСІ навички та знання, які отримали протягом навчання.
На жаль, реальність здебільш була геть інша. Я зараз навіть не про КТЗ, де треба виконувати якісь вправи та заплановані задачі. Я про окопний побут, виживання, нічний вихід. Людей просто здебільше не вчили тому, з чим вони будуть мати справу найближчим часом. Тобто, саме КТЗ, де замість реальних дій, імітуючи бойову задачу, просто пробігли покричали тра та та, це пів біди. А от нічне знаходження в полі або на позиціях зводилась в кращому випадку до розпалення відкритого багаття, просушити одяг і якогось броунівського руху, де рекрути самі по собі, командири та інструктори самі по собі.
На деяких КТЗ, вночі, інструктори з рекрутами смажили шашлики. Рекрути були в захваті від "людського" відношення і роками будуть розповідати про "якісне навчання".
Але є одне але. Всі ці рекрути в очі не бачили сухпай. Вони не знали що таке окопна свічка. Вони не вміли замаскувати вогонь, щоб не світився з повітря. Вони не знали як справити фізіологічні потреби в обмеженому просторі. Вже не кажучи те, що вони не розуміли як облаштувати позицію, де скласти БК. Про окопну гігієну теж не мали уявлення.
Хоча все це за логікою, мали б знати.
Тобто суцільна профанація. Де інструктори були досвідчені та сумлінні, там хоч якось намагались зробити "двіж", але через відсутність матеріально навчальної бази були вимушені або "скидатись" або показувати на пальцях і просто розповідати як "співає Шаляпін".
Тобто насправді, рекрути нічого не знали з побуту і служби, які їх чекали буквально через пару тижнів.
І це не тому що інструктори та викладачі ліниві. Їх просто свого часу не навчили, не надали алгоритм дій, де все це потрібно дати як частину дисципліни. Бо більшість занять по цій темі - "ознайомчі". Тобто розповіді, приколи, байки з свого життя, анекдоти і все...
Що запомнить рекрут? Дуже мало. Звичайні і буденні в своїй простоті речі, більшості рекрутів були не знайомі. Могло б бути смішно, якби не війна і якби люди не відправлялись на ЛБЗ після навчання.
Генерал Красильников, запропонував нам внести в програму кілька добових виходів, щоб було кілька "навчальних" виходів максимально приближених до реальності. Уважно розібрали всі можливі варіанти, реальність виконання в полі, покрутили, що добовий це вихід складно, виснажливо через відсутність відновлення і потребує складної корекції розкладу.
Чим складніше і менше контроля, тим більша вірогідність, що деякі "розумники" робити не будуть, а будуть брехати на папері.
Тому, надали зустрічні пропозиції, які були погоджені з розумінням.
Тут треба ремарку зробити, що Красильников має рідку для генералітету рису. Він чує опонента, незалежно від посад і чинів, навіть якщо його ідею не приймають на "ура". І саме головне, він чує людей які безпосередньо будуть робити те, що він пропонує. Намагається докопатися до суті і дрібниць в підготовці. І приймає рішення всебічно вивчивши питання.
Зазвичай, всі поважні начальники, мають сформовану картину світу на досвіді коли вони були молодими здоровими лейтенантами, або на досвіді коли востаннє безпосередньо були комбатами/ротними.
А для молодих генералів це якраз контрактна армія зразку 18-22 року, ну ще 23, коли були добровольці і ОР1. Молоді генерали, що люблять міряти по собі і своєму фізичному стану. Ще звісно вони спостерігають те що їм показують. Але ж всі розуміють - хто ж з командирів частини, покаже генералу те що є насправді, або "гірше" з того що є. Всі починають показувати кращих бійців, інструкторів, сержантів. Тому навіть на КП підрозділу, інколи, складається хибне враження про "середню температуру".
А в навчальних центрах, то там окреме мистецтво все прикрасити. В одному НЦ, навіть в ролі масовки замість рекрутів 45-50+, залучали інструкторів іншого батальйону, щоб показати панам з ГШ, лютий двіж і "підготовку".
Тому зараз запускаєм черговий пілот в вигляді польових виходів, коли перша половина дня буде за розкладом, на другу половину дня будуть заплановані лекції та перенесення заняття в поле, потім ночівля в "полі" і вихідний, щоб хлопці відновились.
Як завжди буде відпрацювання з поетапним ускладненням "від простого до складного". Якщо перший вихід це "базова база" на облаштованій позиції, то далі йде ускладненні і зменшення ролі інструкторів та командирів.
Щоб на КТЗ, а тим більше на позиції, люди заходили маючи уявлення і навички, які допоможуть виконати задачу і повернутись живими. При чому в елементи програми ми закладаємо контрольні точки на кожен вихід, де будь хто зможе перевірити, що саме робилось на виході. Тобто ми розуміємо, що будуть намагатись "відпєтляти".
Але в кінці кінців, треба визначитись, навчальний центр це місце для комфорту управління, чи все таки місце де вчать воювати і виживати. Ну і звісно проблема з прорахуванням необхідної матбази. Якщо її не буде, знову буде - "побалакати коло вогнища за життя".
В 151, ми зможемо це все реалізувати не вносячи суттєвих змін в розклад. В НЦ, де навчають БЗВП СВ (БЗВП-7), буде трошки складніше, бо буде потрібне ручне втручання і "докручування". Ну і звісно, буде купа ниття і кляуз, як це все не потрібно і що знову "151 видумують різню фігню, аби ускладнити життя іншим". Але по іншому, не виходить якісної підготовки.
151НЦ. Ми і є майбутні стандарти нАТО.