Трошки ще раз з акцентую, бо багато хто за деревами, ліса не бачить.
Діло не в програмі.
Діло в системі. В відношенні до рекрута і до інструктора.
Почали з малого, бо програма, це тільки програма. Вона не навчає. Навчають люди.
І треба було підготувати якісно інструкторів, підготувати місця та умови проживання. Від пральних машин до харчування.
Треба розуміти, що БЗВП СВ, це не стільки програма, скільки принципово нова система підготовки. Включно з новою програмою. Це умови проживання, навчання, управління, логістика, планування, відповідальність і якість роботи. Це зовсім інша, повноцінна екосистема, де сержант інструктор, або командир взводу-викладач, може вирости до заступника начальника центра, або комбата. Може й начальника центра. Просто часу треба більше. Де всі практики з досвідом.
Де кожен інструктор фахівець в своєму напрямку і займається тільки своїм напрямком (можна ще суміжним) і є майстром високого класу в своїй справі. Де максимально якісно готують піхотинця і працюють з кожним рекрутом.
Де розкривають діловий, моральний, та бойовий потенціал кожної людини. Де в процесі навчання під час індивідуальної підготовки, відбираються бійці на дофахову поглиблену підготовку, які потім гарантовано зможуть бути фахівцями після отримання фаха за спеціальністю.
Де до кожного рекрута всім є діло і кожен отримує реальну характеристику після закінчення навчання.
Де в пріоритеті якість підготовки, а не кількість "голів", які прийняли, облікували і "обілетили".
Ми несемо ідею - треба готувати краще меншу кількість людей, які будуть воювати. Щоб зменшити втрати, та збільшити ефективність під час виконання задач піхотою, і виживаємість на полі бою.
Все дуже просто. Не кількість. А якість.