Ото раніше війна була.

Ото раніше війна була.
Заходиш в посадку, й нема де пукнути.

Під кожним деревом, в кожній ямі купа народи сидить.
Така люта солянка й слів немає, піхота, развєдка, рекси ССО, десантура, всіх напіхали на квадратний метр.

Й у кацапів так було.
Влітаєш на БМП в наглу до їх позиції, й тіко дивися як орава народу по полю тікає.

В кожній посадці народу маріновано булооо піздец.

А зараз шо? У нас два роботяги, через кілометр ще два роботяги, через три кілометра ще 3 роботяги, у кацапів так само, в штурм по одному ходять, повезе обійдуть, не повезе, той не повезе.
Можна за тиждень жодної людини не побачити, ніхто не шастає так як раніше. Кожен ВОП як прохідний двір.

Однак не все так просто, в посадці то може й два сидить, однак дивиться на них чоловік зі сто.

Роти, батальйони, бригади, корпуса, свої, суміжні, ворожі, зальотні, тисячу очей дивиться як один мужик яму копає.

Бо війна така стала, ЛБЗ більше не потребує купу народу, весь люд перебрався за літальні апарати, які відчибушивають все що рухається. А тим хто рухається тільки і лишається молитись щоб один з десятків дронів над головою не лоскотнув ніжно по спинці. А сама лінія розмежування більше не полоска де он підор а я от тут.
Це суто велика територія, де шастають програні в карти, і жити там піздец як не весело.

Як там модно говорити «Кіл зона» во

Саппорт | Мерч | Донат