Опис цієі книги причарував мене настільки, що я взялась читати її практично відразу, щойно вона приї

Опис цієі книги причарував мене настільки, що я взялась читати її практично відразу, щойно вона приїхала — а таке я роблю не часто😄

І головне, що всі очікування вона повінстю виправдала.

Це дуже незвичайна історія, яка відразу занурює у дуже вайбову, темну і трошки містичну атмосферу, пропонуючи багатообіцяючий таємничий і непростий сюжет, аж раптом все перевертається і перетворюється на щось геть інше — не менш вайбове, але на перший погляд ажніяк не повʼязане із початковою сюжетною лінією.

У завʼязці — містерія з присмаком похмурого темного трилеру.

Жінка, письменниця, зникає за дуже дивних обставин, і коли справа здається вже безнадійною, на її пошуки погоджується вирушити чоловік, який має певні надприродні здібності та величезний багаж особистих проблем та трагедій.

І щойно він наблизиться до якоїсь нарешті вагомої зачіпки, історія спантеличує, а сетинг раптом змінюється, набуває ноток казковості і навіть деякої наївності, хоча важкість і темрява все одно відлунюють десь на фоні, поступово згущуючись і набуваючи все більш химерних рис.


Автор переносить нас у дивакувату ізольовану спільноту, мешканці якої ніколи не контактують із зовнішнім світом, бо за межею на них чигають смертельні небезпеки.

І спершу це заворожує неочікуваною непоясненністю та таємничістю, аж доки туман не починає по-троху розвіюватись — настільки потроху, що навіть коли деякі нюанси стають очевидними, все ще важко уявити, як цей єдино можливий сценарій міг втілитися.

Червоною ниткою крізь історію проходить образ Аліси, що падає у кролячу нору — іноді досить явний, іноді лише як відлуння.

Місцями текст перенасичений, але його вигадливий і поетичний ритм все ж чарує. Як і те, наскільки справджується кожна авторська обіцянка — і наскільки це справдження виявляється при цьому непередбачуваним по своїй формі.

При цьому я не можу сказати, що сюжет абсолютно реалістичний, але як і з іншими якісними і красивими історіями, це тут не є обов’язковим елементом.


Елемент моторошної казки відіграє величезну роль у цьому тексті — про це я більше писала отут, тому в певному сенсі, можна закрити очі на всі не надто реалістичні деталі, як і з будь-якою казкою.

Зрештою, це роман про надмірне прагнення до влади, за яким стоїть нестримний страх самотності.

Про гнучкість мозоку, яка може жорстоко зіграти проти нас.

Про памʼять, її темні нетрі і маніпуляції.

І про силу історій і вбивчі книжки, що, звісно, не могло мене не зачепити 😏

В сюжеті присутня вишукана, майже поетична циклічність, і мені це додало окремий шар задоволення.

І за всією цією казковістю насправді приховано багато цікавих етичних, соціальних і психологічних питань і тем, тож історія дуже багатогранна, а не просто красива.

Дуже класно пасуватиме до осінньо-зимового сезону за настроями.

📖 «Історія диких місцин»
✍️ Шей Ерншоу

Видавництво РМ