Одне з питань, яке мені задають: «Що в сучасній війні важливіше: технологічність зброї чи її масовіс

Одне з питань, яке мені задають: «Що в сучасній війні важливіше: технологічність зброї чи її масовість?

Спробую сформувати думку з цього приводу на прикладах цієї війни і прошу врахувати, що я не говорю про спецоперації та локальні дрібні конфлікти, а маю на увазі глобальні війни.

Одну з важливих ролей на фронтах відіграють розвідувальні БПЛА. Наш супротивник у перші роки війни активно застосовував БПЛА «Зала», «Суперкам» та «Орлан». Але в якийсь момент наш ворог вирішив, що замість одного розвідувального БПЛА «Зала» ефективніше застосувати 50 дешевих БПЛА «Молнія». Вони, безумовно, набагато гірші за «Залу» чи «Суперкам» за характеристиками, але користі принесуть більше.

Та й у принципі дешева примітивна «Молнія» стала основою фронтових ударних БПЛА ворога на середні дистанції. Переваги тут досягаються за рахунок кількості.

Той самий приклад із дешевими перехоплювачами «Шахедів». Ми могли б створити дорогі дрони-мисливці, але обрали концепцію десятків тисяч дешевих і не надто високотехнологічних «Пісунів» та «Стінгів», якими заполонили всю країну й закрили небо від бензинових «Шахедів». Саме дешевизна та масовість дозволили нам тоді закрити всю країну.

Ще один приклад з іншого напрямку — фронтової РЕБ. І Україна, і Росія з першого дня війни заповнюють фронт дешевими та примітивними виробами на основі китайських модулів перешкод. При цьому Росія називає себе найсильнішою країною з РЕБ, але нічого дорогого та високотехнологічного з окопного РЕБ не виробляє.

Зараз ми бачимо, що противник планує зробити ставку на сегмент дешевих крилатих ракет. Наша ППО збиває майже всі крилаті ракети. Тож навіщо витрачати величезні суми на дорогі ракети, якщо замість одного «Калібру» можна виготовити та запустити 20 «Бандеролей».

Замість дорогих військових і спеціалізованих радіостанцій «Азарт» російська армія «засипає» свої фронти дешевими китайськими радіостанціями DMR. Замість одного «Азарта» вони купують… 200-300 радіостанцій із Китаю. Звісно, вони гірші, але базовій зв’язок забезпечують.

У всіх напрямках технологій ми бачимо ознаки того, що перевагу надають масовості, а не технологічності. Це відбувається й тому, що для складних військових розробок потрібен інженерний потенціал і час, а його немає. Краще швидше виготовити щось просте, масове й поставити це на поле бою, ніж вести розробку роками.

Коли я дивлюся на військових виставках на танки вартістю 10 мільйонів доларів, я відразу уявляю, як 5 безпілотників по 300 доларів його зупинять. Не зупинять п’ять, то зупинять 20. Масовість і простота переможуть технологію.

Кілька високопоставлених військових чиновників із невеликих європейських країн казали мені: ми не боїмося наземних операцій, ми боїмося, що 5000 дешевих, примітивних ударних БПЛА перевантажать ППО і рознесуть нам усю країну.

Але, безумовно, зовсім без технологій і розробок не обійтися. Прогрес — це двигун війни. Просто розробляючи та створюючи нові продукти, треба розуміти, що вони мають бути дешевими, швидко вироблюваними та масштабованими.