переглянув сьогоднішній черговий творчий доробок І.

переглянув сьогоднішній черговий творчий доробок І. Ведернікової.

виходить, що:

1. система влади майже вся злочинна, слабка або залежна,

але

НАБУ, САП, активісти та незалежні медіа апріорі є носіями суспільного інтересу й перебувають поза межами будь-якої критичної оцінки.

2. НАБУ і САП є останнім інституційним обмежувачем влади,

але

ефективність їхньої роботи оцінюється не за вироками, реальними результатами та розміром відшкодованої шкоди, а за обіцянками майбутніх «чудових реалізацій» і повідомленнями неназваних джерел.

3. ручне управління - це зло,

але

Президент має саме в ручному режимі звільнити одних і призначити інших - цього разу «правильних» і «компетентних».

4. уряду та парламенту потрібно повернути конституційну суб’єктність,

але

зробити це знову має Президент, особисто сформувавши уряд технократів і вирішивши, кому та якою частиною влади він готовий поділитися.

5. проблема нібито вже давно не в конкретних прізвищах, а в самій системі,

але

значна частина статті присвячена саме прізвищам, персональним характеристикам, припущенням і ярликам.

6. з лютого 2022 року Україна перебуває в умовах повномасштабної війни, а Президент є Верховним Головнокомандувачем,

але

концентрація управління описується майже виключно як рух до монархії - без розмежування необхідної воєнної централізації та протиправного підпорядкування державних інституцій особистим інтересам.

7. обмеження медіа в поширенні інформації про кримінальні провадження оголошуються наступом на свободу слова,

але

сама стаття вільно поєднує процесуальні статуси, інформацію неназваних джерел, слідчі версії, припущення авторки та фактичні висновки про існування кримінально-кланової системи.

8. Федоров, за словами самої авторки, є «плоттю від плоті» цієї системи,

але

протест на його підтримку перетворюється на доказ того, що суспільство повстало проти всієї системи.

9. протестувальники можуть не розуміти повноважень САП, суті «поправок Лозового» та кадрових процесів,

але

нібито інтуїтивно «відчули» всю систему й тому виражають суспільний запит на її зміну.

10. авторка стверджує, що, за даними соцопитувань, абсолютна більшість українців справді очікує оновлення влади,

але

забуває уточнити, що запитання прямо стосувалося періоду після завершення війни, а більшість опитаних виступає проти виборів до її завершення.

і це, схоже, ще не все.

отже, ручне управління погане, якщо призначають не тих. втручання у діяльність інституцій неприпустиме, якщо втручаються не ті. суспільний інтерес безумовний, якщо його представляють правильні органи, активісти та медіа. а волю суспільства можна встановити не за Конституцією, процедурами чи навіть повним змістом соціологічного опитування, а шляхом правильного тлумачення написів на картонках.

потужно )