в продовження до попереднього допису.

в продовження до попереднього допису.

чи розумно, чи логічно , чи адекватно на одному випадку будувати позицію щодо застави як запобіжного заходу?

чи варто для зʼясування обʼєктивної картини, наступних обґрунтованих висновків та державних рішень спочатку зібрати та проаналізувати весь масив вихідних даних?

як приклад , врахувати наступні офіційні стат. дані:

з вересня 2019 і до 30.06.26 на розгляд слідчим суддям ВАКС стороною обвинувачення, тобто НАБУ/САП, було подано лише 7 клопотань про стягнення застави в дохід держави.

ще раз: за майже 7 років лише 7 клопотань, з яких задоволено 5.

чи свідчать ці офіційні дані ВАКС на користь того, що застава насправді є ефективним запобіжним заходом забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваних?! цілком.

чи має один випадок вплинути на долю всіх інших сьогоднішніх і наступних підозрюваних у справах НАБУ/САП, на їх право перебувати на волі під заставою, як це прийнято в цивілізованих європейських країнах, а не роками сидіти і чогось чекати в умовах СІЗО? точно ні.

краще б публічно поговорили про нещодавнє рішення КСУ, в якому йдеться про критерії визначення розмірів застав, та практику слідчих суддів з цього приводу, в тому числі, точніше, в першу чергу слідчих суддів ВАКС, для який чи не кожна справа для виправдання захмарних застав чомусь є виключною.