Не знаю, це затемнення, поплавлення, сезонне загострення - при всій своїй звичці до багатозадачності

Не знаю, це затемнення, поплавлення, сезонне загострення - при всій своїй звичці до багатозадачності, я геть нічого не встигаю. Цілий день наздоганяю справи. А вони мене.

А ось ввечері, коли прокинувся внутрішній критик і почав свою звичну пісню, я вирішила записати, чим я займалась і що робила та зробила.


Бо коли виникають слова «нічого», «ніколи» - це привід перепитати: що, зовсім нічого, що, взагалі ніколи-ніколи?

І виявляється, що зробила ще й капець скільки. Не стільки, скільки запланувала. Але стільки, скільки зараз було доступно.

Я думала, як часто ми ведемось на цю пастку наших очікувань від себе. Навіть не порівнянь з іншими. А своїх власних вимог.

Десь поруч затемнення, ми, що вже приховувати, добряче поплавлені втомою та стресом, багатозадачність та відповідальність виснажують.

Але ж ми точно робимо більше, ніж навіть можемо. Можливо, просто планувати потрібно менше.

Доброї безпечної ночі ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз