Один закон — одні процесуальні стандарти для всіх. Вони мають бути однаковими і для НАБУ, і для САП, і для ОГП, і для будь-якої іншої інституції, наголошує політолог Віталій Кулик. Не може існувати системи, де одним органам суспільство наперед видає презумпцію професійної безпомилковості, а інші ще до завершення слідства змушені публічно доводити власну невинуватість.
Руслан Кравченко вже публічно заперечив будь-яку причетність до «кришування» колцентрів. При цьому в оприлюднених матеріалах НАБУ поки не було продемонстровано прямих доказів того, що Генпрокурор особисто давав Кропиві відповідні вказівки.
Представники захисту також заявили, що резонансний сейф із грошима не знаходився в ОГП і не може автоматично використовуватися як доказ причетності Генпрокурора.
Хто правий у конкретних епізодах — має встановити слідство і, зрештою, суд. Але ця історія вже вивела на поверхню значно важливіше питання: чи однаковими є процесуальні стандарти для всіх правоохоронних органів?
Презумпція невинуватості, належність доказів, законність обшуків і вилучень, право на захист — це не привілеї конкретного відомства чи конкретного прізвища. Це правила, які або діють для всіх, або перестають бути правилами взагалі.
ОГП у цій ситуації, очевидно, доведеться відбиватися ще й у нерівній інформаційній сутичці.