⭕️У медіа зазначають, що історія дирекора НАБУ показала проблему, про яку в українському антикорупційному середовищі давно не люблять говорити вголос. Правила, схоже, не для всіх однакові.
Журналістка Катерина Коберник нагадує: роками частина активістів та розслідувачів не чекала судових вироків, щоб публічно визначити винних. Підозри НАБУ активно розбирали, фігурантів атакували, а найменше небажання відповідати трактували як проблему.
Тепер у центрі історії опинився директор самого НАБУ. Кривонос назвав оприлюднені матеріали «маячнею» і по суті відповідати не став. Логічно було б очікувати максимальної активності від середовища, яке роками вимагало відкритості від інших.
Але, за спостереженням Коберник, сталося навпаки. Фокус швидко перевели на Кравченка, тоді як до Кривоноса тієї самої хвилі вимог не виникло.
«Вимагаючи моральності і чесності від влади, частина людей вирішила, що самі вони можуть бути такими, як зручно і вигідно», — пише журналістка.
І це справді небезпечніше за одну персональну історію. Кримінальна справа може розвалитися або дійти до суду. Кривонос рано чи пізно піде з посади. А ось система, в якій «своїх» захищають, а «чужих» знищують за іншими стандартами, може залишитися.
⭕️І тоді це вже не контроль влади. Це закритий клуб із монополією на правильних і неправильних.
Підписатися на Times of Ukraine