Кривонос мовчить.

Кривонос мовчить. Але ще показовіше — мовчання «антикорупційної тусовки»

У ситуації навколо Семена Кривоноса є проблема, можливо, навіть серйозніша за поведінку самого директора НАБУ.

Це реакція тих, хто роками називав себе суспільними контролерами влади.

Журналістка Катерина Коберник звертає увагу: коли матеріали щодо Кривоноса стали публічними, від антикорупційних активістів та журналістів логічно було б очікувати десятків запитань до директора НАБУ.

Натомість значна частина уваги переключилася на Руслана Кравченка: куди він поїхав, чому виїхав, чому мовчить і що стоїть за його діями.

Ці питання абсолютно доречні. Але, як пише Коберник, «в кімнаті стоїть слон, якого ніхто не помічає».

Сам Кривонос вийшов на брифінг — і по суті оприлюднених матеріалів відповідати не став.

І ось тут починається справжня перевірка принципів.

Коли йдеться про «чужого» чиновника — потрібні документи, пояснення, негайна реакція і публічна відповідальність.

Коли питання виникають до «свого» — раптом з’являються обережність, виправдання і дивна делікатність.

Коберник формулює це ще жорсткіше: «підвищені вимоги до моральності і доброчесності стосуються усіх, окрім своїх».

І якщо це справді стає правилом, проблема вже давно не в одному Кривоносі.

Проблема — у подвійних стандартах всього середовища.

🇺🇦 УС / Підписатися