першою здасться дев’ятка воріт на колючо знайомому полі, на межі між дворами-світами заросте павутин

першою здасться дев’ятка воріт
на колючо знайомому полі,
на межі між дворами-світами
заросте павутиною
скільки б не захищав її,
не летів карколомно як Ікер
все одно час візьме своє
оборону не можна тримати постійно,
казав тренер, що вічно кричав у перерві
щось та й залетить
літери зітруться
пір’я обвуглиться
і падіння буде болючим
як перша зрада

тоді то все і посиплеться —
віра в себе, магічну сімку та зимові свята
розлетиться уламками “Green Day” по асфальту
головне не порізатись
інакше спогади витечуть швидко
особливо хороші
особливо ті, що вже не повернеш
там де ти був королем
в країні пірсів та чебуреків
такій своїй, але такій далекій
здавалось би стільки часу попереду
але кожне літо спека все наростатиме,
поки не виплавить один великий злиток люті
у твоєму маленькому серці

розуміння того, що ти шістка
прилітає гучно
кудись у сусідній будинок
повний тих, кого не захистити
ні тобі, ні тому із малюнків,
кому достатньо не пропускати сніданок,
щоб щодня виходити
проти дійсності раз на раз
але їй чхати на правила
спритні руки підміняють поняття в колоді:
і ось замість правди підступність
вирви на місці футбольних полів
і маленькі дірки на картонках із написом “Діти”

а коли ти залишишся сам
із повним стосом розчарувань на руках,

вона повісить на погони дві нескінченні пустки
одну навколо
і одну усередині

@virshok

#карич