Професійне вигорання викладача – не просто втома після насиченого семестру.

Професійне вигорання викладача – не просто втома після насиченого семестру.

У дослідженні українських науковців, проведеному серед викладачів ЗВО протягом чотирьох років, вдалося простежити, коли ризик вигорання стає найбільшим і які фактори його провокують.

📌 Найбільш стресовими періодами для викладачів виявилися листопад, грудень і травень – час активної підготовки до сесії та її проведення.

Саме в цей період майже 95% опитаних повідомляли про фізичні симптоми виснаження: погіршення концентрації, головний біль, безсоння, втому та втрату енергії.

Дослідники виділяють 4 стадії професійного вигорання:

▫️Фізіологічні сигнали – постійна втома, порушення сну, зниження працездатності, проблеми з концентрацією.

▫️Відчуження – втрата інтересу до роботи, апатія, емоційна дистанція у спілкуванні зі студентами та колегами.

Під час дослідження у 96% викладачів саме в стресові періоди знижувалася самооцінка, а в 37% вона не відновлювалася навіть після завершення навчального навантаження.

▫️Виснаження – хронічна тривожність, дратівливість, психосоматичні прояви, негативне ставлення до будь-яких нових завдань.

У 68% респондентів цей стан повторювався щороку наприкінці семестру і вже мав ознаки хронічного.

▫️Розчарування – найважча стадія, що супроводжується депресивними проявами та потребує професійної допомоги.

На щастя, серед учасників дослідження її не було зафіксовано.

Автори також визначили головні чинники ризику:
▫️надмірне навчальне навантаження;
▫️постійна відповідальність за якість викладання;
▫️великий потік інформації, який потрібно швидко опрацьовувати;
▫️нечітка організація роботи та термінові завдання «на вчора»;
▫️конфлікти в колективі;
▫️недостатній час для відновлення та відпочинку.

Освіта змінює майбутнє. Але зміни починаються з тих, хто навчає.

Тож нехай новий навчальний рік стане не лише роком професійних досягнень, а й роком турботи про власний ресурс, баланс і благополуччя.