שרת ה-MCP הרשמי של OpenTG כבר כאן 🎉

נסו אותו

‼️Статистика і реальність самовільного залишення частини Самовільне залишення частини перетворилося н

Швидко та точно🇺🇦

Швидко та точно🇺🇦

@ukr_shvydko

Дізнавайся разом зі Швидко та точно! Канал для тих, хто думає і прагне істини. Аналіз подій в Україні🇺🇦, війни та міжнародного життя. Для зв'язку - @fastukraine

311,603 מנויים
פתח בטלגרם
‼️Статистика і реальність самовільного залишення частини

Самовільне залишення частини перетворилося на наймасовішу проблему української армії, але точних цифр цього явища не знає ніхто. У січні 2026 року міністр оборони Михайло Федоров, вступаючи на посаду, заявив про 200 тисяч військовослужбовців у статусі СЗЧ. До серпня військовослужбовець 56-ї бригади Сергій Гнездилов назвав уже інші цифри: "Раніше говорили про 320 тисяч, зараз цифри можуть сягати й 400 тисяч випадків". Командир військової частини Андрій Іванов пояснив цей розрив просто: до реєстру досудових розслідувань потрапляє не кожен факт, тому офіційну цифру можна "множити на коефіцієнт два".

▪️За цими цифрами стоять конкретні механізми. За даними військового капітана Данила Яковлева, майже третина мобілізованих іде в СЗЧ. Журналіст і військовослужбовець Павло Казарін наводить детальнішу картину: з 30 тисяч мобілізованих на місяць близько 10 тисяч ідуть із навчальних центрів, ще близько тисячі — у перші місяці після прибуття до бригади. У підсумку на бойових позиціях із цього потоку залишається лише близько 10 тисяч осіб.

▪️Причини цього явища мають системний характер. Гнездилов називає головною проблемою відсутність чітких термінів служби: "Людям потрібно розуміти: на який термін вони повертаються? Якими будуть умови?". Казарін додає фактор вигорання: "П'ятий рік війни, дуже активна фаза боїв... хлопці, які навіть могли б прийти добровольцями у 2022 році, просто вигорають". Ексголовком Олександр Сирський, своєю чергою, заявив, що не є прихильником жорстких заходів і вбачає рішення у створенні належних умов на всіх етапах служби.

Особливої гостроти темі надає історія, що сталася в Петропавлівській Борщагівці під Києвом на початку листопада. Приватний будинок, який, за даними Нацгвардії, використовувався як тимчасовий пункт розміщення мобілізованих, опинився в центрі скандалу: місцеві мешканці оточили будівлю, вимагаючи звільнити людей, які перебували всередині, а медики повідомляли про сліди побоїв у деяких чоловіків. Командувач Нацгвардією Олександр Півненко прибув на місце і заявив, що частина тих, хто перебував у будинку, — військовослужбовці, які повернулися зі СЗЧ, і пообіцяв службове розслідування. Цей інцидент став символом того, як проблема СЗЧ переплітається з питаннями поводження з людьми та довіри до системи.

Командир Третього армійського корпусу Андрій Білецький стверджує, що за правильного підходу ситуацію можна переламати: у його корпусі за місяць із понад 10 тисяч військовослужбовців у СЗЧ пішли лише 13 осіб, а три чверті тих, хто пішов, повертаються до підрозділів. Білецький наголошує: "200 тисяч зараз на фронті змінили б ситуацію на 180 градусів". Однак поки системні рішення — чіткі терміни, адекватне грошове забезпечення, робочі механізми переведень — залишаються на рівні обговорень, люди продовжують шукати виходи. І кожен такий вихід — це не просто статистична одиниця, а людина, яка зробила вибір між фронтом і невідомістю.

#штт_Ексклюзив
פתח את הפוסט בטלגרם