​​💔 Оборонець Дмитро Поповичев народився 14 січня 1999 року в Дніпрі.

​​💔 Оборонець Дмитро Поповичев народився 14 січня 1999 року в Дніпрі. Навчався в НВК №139. Активно долучався до життя класу та школи. Брав участь в олімпіадах і посідав призові місця. Займався змішаними єдиноборствами та універсальною боротьбою, за що отримував медалі й грамоти.

У 18 років розпочав службу у військовій частині 3036 рідного міста, але мріяв потрапити до "Азову". До полку приєднався у грудні 2018-го. Паралельно заочно навчався у Бердянському університеті менеджменту і бізнесу, де здобув ступінь бакалавра за спеціальністю "Банківська справа та аудит".

"Син любив автомобілі та подорожувати містами України. Ходив до тиру постріляти з інструктором, полюбляв поїсти у львівських кафе, коли там бував. Турбувався про бабусю і мене. Був добрим, чуйним. Коли приїжджав зі служби додому, друзі були раді його бачити, приходили в гості та спілкувалися до ранку", – сказала мама Тетяна.

На початку повномасштабної війни Дмитро обіймав посаду командира 2-го мінометного взводу мінометної батареї 2-го батальйону оперативного призначення.

"Під час боїв за Маріуполь Перший проявив себе як офіцер планування та взаємодії вогневого ураження. Дуже ефективно все розраховував. Де він командував – усе було добре", – розповів побратим Вайчик.

Дмитро Поповичев поліг 15 квітня 2022 року під час прориву на металургійний завод "Азовсталь". Йому назавжди 23 роки.

"Він їхав попереду мене, ми перевозили "трьохсотих". Почався обстріл, і ми з пораненими забігли за стелу, а там воронка від ФАБ. Загалом нас там було десь десять бійців. У якийсь момент Перший став вибиратися з воронки, піднявся приблизно до половини тулуба і почав кричати: "Ранених сюди". І тут стався приліт. На жаль, врятувати побратима не вдалося", – поділився Вайчик.

За життя Першого нагородили медаллю "Операція Об’єднаних сил. За звитягу та вірність", а посмертно – орденами "За мужність" ІІ та ІІІ ступенів. Також йому надали звання старшого лейтенанта.

Дмитра Поповичева поховали на Краснопільському кладовищі у Дніпрі. У нього залишилися мама та бабуся.

Українська правда спільно з платформою Меморіал вшановують пам’ять полеглих військових