Що не так з нинішнім поколінням тих, хто хоче бути ультрасами? Вчорашня пісенька житомирських фанаті

Що не так з нинішнім поколінням тих, хто хоче бути ультрасами?

Вчорашня пісенька житомирських фанатів повеселила так, що про неї написали ледь не всі портали, і кілька не футбольних тік-токів виклали, так і не зрозумівши контексту.

Контекст дуже простий. Я критикував житомирських фанатів за їх расистські акції і банери, а вони відповіли такою піснею, мовляв я люблю чорний «чай», маючи на увазі що я люблю чорношкірих. Молодці, забавно. Не забули, і через три місяці після критики, певно почитали коментарі на трибуні і приготували відповідь. Не дуже контр-культурно, канеш, звертати увагу на медіа, але що ж..

У мене до фанатів, які класно ведуть себе на трибунах, підтримують команду, і мають праві чи ультра-праві погляди питань нема. Ми живемо в вільній країні. Кожен має право на будь-які погляди. І якщо фанати класно вболівають, чи роблять класний перформанс, як наприклад фанати Шахтаря на матчі проти Полісся - я завжди це відзначаю. Бо це круто. Це те для чого фанати потрібні трибунам.

Але на жаль, такі випадки трапляються не часто. І цим нинішні фанати, юні переважно, фанати дуже не дотягують до ультрас, якими вони хочуть бути. І дуже хочуть щоб їх так називали. Але ультрас - це контр-культура, це соціальна місія, це стиль життя, це сталість поглядів, і це чітке слідування правилам культури. І ультрас, справжні ультрас, зараз трохи заняті, тому виховувати нове покоління у них часу немає.

Нове покоління дуже хоче бути ультрою, але поки що виходить так собі. На стадіонах перформанси, а потім в соромʼязливих заявах відмазки про «білих сов», реакції на роботу медіа, виїзди на автобусах за рахунок клубу з дому до стадіону суперника і назад, кричалки-образи в сторону суперника, коли вже пʼятий рік діє перемирʼя між фанатами - це не контр-культура, це просто «Нетакуся». Начепити футболку з сюрікеном це найпростіше, як і боротися з «неймовірною» кількістю «чорних» в Житомирі чи в Вінниці, яких ви бачили певно тільки по телевізору.

Не смішіть.

Я завжди буду критикувати будь-кого за расизм, робота в мене так. І якщо ви дійсно готові доводити свою позицію, то доводьте, не ховайтесь за масками і відмазками. Ультрас - це не тільки сюрікен на футболках. Почитайте «Ultras. A way of life» Патріка Поттера, або «1312. Among the ultras» Джеймса Монтагʼю коли наступного разу будете їхати організованим клубом автобусом на виїзд. Може зрозумієте про що я.