Наш вихідний розпочався як завжди.

Наш вихідний розпочався як завжди. Ми з чоловіком прокинулися, повалялися, поснідали. Лінь було кудись їхати, вирішили весь день провести вдома і дивитися фільми. Через пару годин чоловік різко збирався винести сміття, я не зрозуміла звідки таке бажання. Він пішов, а я сиділа і вибирала наступний фільм, через хвилин 20 він повернувся злим, з перекошеним обличчям та скляними очима. Мовчки підійшов і виштовхав мене до під'їзду, я билася у двері, плакала. Через 15 хвилин він почав викидати мої речі на сходовий майданчик. Пояснювати він нічого не хотів. Тільки кричав, щоб я забиралася інакше він уб'є мене. Я пішла. Потім він подав на розлучення, мої дзвінки, як і раніше, ігнорував, його родичі теж відмовлялися спілкуватися зі мною, друзі тільки розводили руками і казали, що нічого не знають. Минуло 5 років, і ми випадково зустрілися в кафе, розмовляли. Я благала розповісти, що зруйнувало нашу сім'ю. І він нарешті заговорив... читати повністю.