Любов до себе — це не завжди ванна з піною, свічки й “я сьогодні молодець”.

Любов до себе — це не завжди ванна з піною, свічки й “я сьогодні молодець”.
Іноді любов до себе виглядає ось так: прийти в Хаб, сісти в коло, взяти ручку й чесно подивитися на своє життя — не щоб себе сварити, а щоб нарешті побачити: а куди я взагалі хочу далі?

На зустрічі “Простір можливостей” дівчата разом із нашою Наталією — адміністраторкою Хабу і психологинею — працювали з “Колесом життя”, думали про свої опори, бажання, ресурси й ті сфери, які давно просять уваги. Але найбільше тут було не про таблички й вправи. Було про сміливість сказати собі: “Я не хочу просто плисти за течією”.

Бо можна й справді бути тим маленьким корабликом: несе кудись, день за днем, хвиля за хвилею — і ніби живеш, але керма в руках немає. А наші дівчата прийшли не чекати, поки “якось винесе”. Вони вирішили поставити свій маленький моторчик і хоча б спробувати рухатися туди, де їм буде краще 🚤

І за це хочеться сказати: вау, дівчата. Просто вау. За те, що прийшли. За те, що довірились Хабу, ведучій і собі 🤍