Kuro обділили Дзінжаня сюжеткою, але нас без асмр на ніч не залишили.

Kuro обділили Дзінжаня сюжеткою, але нас без асмр на ніч не залишили. На японському ютуб каналі вийшло коротеньке розмовне відео

О, це ти, Ровере. Коли ти тут опинився? Вибач. Я, мабуть, задрімав. Через той Міраж, у який я вчора зайшов, мій режим сну пішов шкереберть.

У таких місцях поняття часу викривлене, тож після повернення я завжди кілька днів поспіль відсипаюся. Та не хвилюйся, зі мною все гаразд.

Не дивись на мене таким стурбованим поглядом. У мене вже давно день із ніччю переплутані. Уночі я зазвичай бачу те, чого не побачиш удень. Трапляється всяке дивне й цікаве.

О, до речі, склади мені компанію, поки я шукатиму ідеї для продовження. Я тут нещодавно знову видав кілька книжок. «Вечірні оповідки», «Половина підземного світу», «Героїчні хроніки II»… Остання — довга історія, тож там чимало томів.

Га? А, звісно, усе написав я сам. З якої хочеш почати?

Угу.

Що це за вираз обличчя? Невже не хочеш слухати жодної?

Тоді поставимо питання інакше. Про кого ти хочеш дізнатися?

У кожній книжці є свій головний герой. Хтось присвятив себе пошукам того, що загубив, а хтось, навіть знаючи, що попереду на нього чекає глухий кут, не міг не переконатися в усьому на власні очі.

Зрештою, якими б не були ці історії, кінець у них один. Якщо докопатися до суті, усі вони — про людей.

О, може, оця?

Ні, з цією не вийде. Вона ще не дописана. Точніше, я просто не знаю, як її продовжити.

Перша половина історії дуже проста.

Головний герой був ще дитиною, коли через нещасний випадок утратив батька. Відтоді минуло понад десять років, а в його голові залишилася лише одна думка — вистежити вбивцю батька.

Щоб знайти його й власноруч помститися, він проник на територію ворога й роками жив під чужим ім'ям. Потім, крок за кроком ідучи за зачіпками, він дістався навіть до небезпечних місць, куди йому взагалі не слід було заходити.

Зрештою, йому вдалося помститися.

За всіма канонами оповіді саме тут треба було б поставити крапку й перейти до наступної історії. Але сам герой не дуже розумів, як йому жити далі.

Хоча не можна сказати, що він зовсім не змінився. Принаймні за цей час він зустрів чимало хороших людей.

Раніше його не дуже цікавили люди поза межами його родини. Він думав, що це все одно лише тимчасові зв'язки, і невдовзі вони знову розійдуться кожен своєю дорогою.

Але тепер він нарешті зрозумів: виявляється, існує так багато різних способів прожити життя.

Дивлячись на цих людей, він почав думати, що життя не таке вже й нудне, як йому колись здавалося.

Мабуть, саме тому я й перестав розуміти, як мені продовжити цю книжку.

А ти як би її написав?

Угу.

Уже почав думати? Та я просто так запитав. Мені не потрібна відповідь просто зараз. Історії ж не закінчуються за одну ніч.

Якщо колись тобі спаде щось на думку — розкажеш мені. Цього буде достатньо.

А поки що відкладімо всі ці складні розмови до завтра. Тим паче нам нікуди поспішати. І дедлайн над нами не висить.

Краще разом подивімося на місяць і трохи розслабимося.

А поки байдикуватимемо, може, продовження саме собою й вигадається.