🇺🇦За його словами, головний тренер національної команди Андрій Шевченко звернувся до нього під час одного з занять із емоційним зауваженням: "Не треба сміятися, синку. Мені не до сміху, і нікому до сміху завтра не буде".
🗣– Що тоді сталося і чому Шевченко так відреагував?
🗣– По-перше, у той момент, коли він це говорив, я не сміявся. Ми з Романом Яремчуком просто йшли на поле і могли між собою трохи жартувати. Але вже під час тренерської промови жодних посмішок чи сміху не було — ми уважно слухали.
Я навіть не до кінця зрозумів, чому це прозвучало саме на мою адресу, тому що я завжди намагаюся слухати тренера максимально уважно. Особливо коли говорить головний тренер.
🗣– Тобто ситуація була не такою, як могло здатися з боку?
🗣– Так, абсолютно. Я стояв спокійно, жодного сміху чи легковажної поведінки не було.
🗣– Шевченко пізніше пояснював цей епізод як спробу емоційно “струснути” команду. Це справді так відчувалося?
🗣– Так, він тоді перед домашнім матчем із Португалією емоційно нас “струснув” — мене і Олександра Караваєва. Це було на ранковому тренуванні на стадіоні імені Банникова, перед стандартами. Там уже справді була більш розслаблена атмосфера, ми могли трохи сміятися, і, можливо, це стало причиною його реакції.
🗣– Ти тоді був одним із наймолодших у команді?
🗣– Так, один із наймолодших, це точно. І, чесно кажучи, це нормально — іноді тренер обирає молодих гравців, щоб емоційно “струснути” команду.
🗣– У підсумку це спрацювало — ви обіграли Іспанію.
🗣– Так, вийшла дуже хороша гра. Я тоді грав центрального захисника разом з Іллею Забарним. Мені взагалі подобалося грати на цій позиції в тій збірній — почувався більш впевнено і вільно.