Уявимо типового літературного героя минулих століть: благородний лицар у сяючих обладунках, який рятує принцесу, або витончений, сумний романтик. А тепер уявіть зовсім іншу постать – кумедного, винахідливого й вічно голодного пройдисвіта, який не має за душею ані шеляга, зате володіє гострим розумом та нестримним бажанням вижити у божевільному світі. Знайомтеся, це – пікаро. Саме він є центральним персонажем крутійського (або пікарескного) роману – жанру, який у XVI столітті спричинив справжню революцію у європейському письменстві.
Слово «пікареск» походить від іспанського pícaro – «крутій», «шахрай», «пройдисвіт». Коли в Іспанії епохи Відродження читачі втомилися від відірваних від реальності лицарських казок, письменники вирішили показати суворе, але справжнє життя народних низів. Так з'явився новий тип літератури, де у центрі уваги постає антигерой: маргінал без статків чи високого походження. Його головний квест полягає у звичайному прагненні знайти шматок хліба й вціліти.
📍 Детальніше про нашу новинку — книгу «Сімпліцій Сімпліцисімус» (пер. В. Кам'янця) — читайте у матеріалі Владислави Орел.
Книгу придбати можна тут.
🇪🇺 Книга вийшла друком у рамках проєкту «Літературний безвіз» за підтримки програми «Креативна Європа».