21 вересня 1947 року в Ходорові чекісти влаштовують облаву на молоду жінку.

21 вересня 1947 року в Ходорові чекісти влаштовують облаву на молоду жінку. Вона відстрілюється та смертельно ранить одного з них. Коли розуміє, що виходу немає – приймає ампулу з ціанідом. Трунок не діє. Так розпочалася одна з найдраматичніших сторінок в історії українського спротиву – арешт Катерини Зарицької на псевдо «Монета».

До осені 1947 року радянські спецслужби усвідомили: щоб ліквідувати підпілля, потрібно відсікти Головного Командира УПА від комунікації. Зарицька була ключовою ланкою повстанської мережі. «Монета» відповідала за систему зв’язку ОУН, підшукувала конспіративні квартири, легалізувала документи та перевіряла контакти.

У підпіллі переховувалася під документами «Ганни Гаванчук» і «Марії Вирюк». Операцію з її затримання чекісти готували кілька місяців.
21 вересня Зарицька мала зустрітися з іншою зв’язковою. На місці вона відразу зрозуміла, що потрапила в пастку. Проте здаватися не збиралася.

На допитах у Львові жінка витримала жорстокий тиск, але не видала місцеперебування Шухевича. Зарицька трималася з винятковою гідністю, називаючи лише ті факти, які ворог уже знав, або які не могли зашкодити підпіллю.

Режим засудив її до таборів суворого та особливого режиму. Утримували Катерину Зарицьку у Верхньоуральській в’язниці, Володимирському централі, в таборах Мордовії. На волю вона вийшла рівно за 25 років – 21 вересня 1972-го.

Її життя показує трагедію цілого покоління борців за незалежність України. Чоловік Зарицької, Михайло Сорока, провів у таборах понад 30 років і помер у карцері, так і не побачивши дружину. Їхнього сина, який народився у радянських застінках, виховали дідусь із бабусею.

Джерело: ГДА СБУ, ф. 5, оп. 1, спр. 67442-о.

📜Канал "Архівні Артефакти"