Час від часу ми з дружиною граємося в історичні версії.

Час від часу ми з дружиною граємося в історичні версії. Було таке, що Наталія Береза запропонувала мені змоделювати варіант того, як могли б розвиватися події в Україні, якби 7 лютого 2010 року обрали не Януковича, а Тимошенко. У відповідь я запропонував їй подумати над тим, якою могла б бути Україна, якби 1 грудня 1991 року на президентських виборах обрали не Кравчука, а Чорновола.

Моя ідея сподобалася їй навіть більше. Може тому, що варіативність більша. Обговорили. Зійшлися на думці, що в такому разі в нас було б більше шансів піти шляхом Польщі, Чехії чи Естонії і менше шансів отримати той результат, що маємо зараз. Тоді в нас було б більше шансів стати цивілізованою європейською країною, ніж зараз або навіть упродовж найближчих десяти років. Такий шанс був, і тоді Чорновіл міг би стати нашим Гавелом! Міг, але народ, який був не готовий до подібного, вирішив інакше.

Поговорили про це. Закінчили на тому, що попереду в нас наступні парламентські та президентські вибори. І вже зараз із великою ймовірністю можна сказати, що наш мудрий народ, якщо не зробить висновків, то зможе зробити найгірший вибір з усіх можливих. І тоді це потенційно може знищити Україну.

Хоча є шанс, що станеться диво і люди, які нажерлися популізма, подорослішають та припинять вірити в нісенітниці, почнуть усе аналізувати й булуть намагатися мислити критично. Не всі, але більшість. І тоді вони зможуть зробити якісний і правильний вибір.

Щоправда, віра в це — на рівні віри в диво. Але ж ми віримо в імовірність чудес? Віримо! А отже, шанс є. І ось на цьому позитиві ми закінчили гру. З вірою в диво та в краще.