Усі витвори мистецтва, артефакти й документи згадані у цьому романі, справжні.
Усі досліди, технології й наукові результати відповідають дійсності.
Усі згадані в романі організації існують.
Саме в цьому полягає підступ книг Дена Брауна. І саме тому, що мені дуже кортить, я не біжу за КСД з воланням висилайте все, що є! Бо книги Дена Брауна небезпечні. І Таємниця таємниць, як і усі решта, так само поставить вас під ризиковане бажання почати вірити у надзвичайні речі. Цього разу… майже паранормальні.
Якщо ви зараз націлились наставити регочущих смайликів, розчарую. Я не жартую. Бо я знаю про більшість експериментів описаних у цій книзі. Деякі з них хрестоматійні настільки, що увійшли до класики маскульту. Наприклад, навколо одного з них побудована серія “Коломбо йде на гільйотину”. Окремо мене дуже порадував проєкт Stargate і зовсім не через його наукову перспективність чи бесперспективність. Але я дуже люблю цей всесвіт. Але повертаємось. Сюжет збудовано навколо реальних подій, організації, артефактів та наукових досліджень. Це робить його максимально достовірним. Тож час від часу, коли відчуваєте, що починаєте вірити автору, варо зупинитися і нагадати собі: це лише художній твір. Дуже крутий та захоплюючий. Але науково-фантастичний роман. У сучасному світі значна частина подій неможлива, а теорії — недоведені, а отже, недостовірні.
Шо по сюжету. Роберт Ленґлі, разом з колегою Кетрін Соломон прибувають до Праги. Власне, цієї мити, я б на місці чеської влади евакуювала столицю про всяк випадок, бо Ленґлі, як будь який головний герой роману, не здатен з’явитись у місті без катастрофічних наслідків.
Цього разу він вплутується в параноїдальну та карколомну історію навколо рукопису Кетрін Соломон, просвяченого ноетичному дослідженню свідомості. Щось у цьому рукописі дуже злякало ЦРУ, тож вони відкривають повноцінне полювання за текстом. Але не враховують, з ким зв’язалися, адже Роберт Ленґлі починає виживати і з’ясовувати, яка скотиняка псує йому ранкові пробіжки та життя.
На вас чекають :
📌 шпигунські ігри
📌 пристрасть
📌 таємниці
📌 наукові факти
📌 зимова Прага
Протягом, приблизно, доби чи трохи більше, герої побігають від спецслужб та поліції, спільними зусиллями розтрощать кілька празьких атракціонів, пограють у косплеєрів, вломляться куди не треба і вдадуться до шантажу.
Тонка матерія - в книзі є згадка росії та росіян. І вона там виправдана. Чому їх не можна було замінити на іншу націю, пояснюю під спойлером. Але попереджаю: нижче прямо СПОЙЛЕР до сюжету! Будь ласка, зверніть на це увагу, якщо уникаєте спойлерів до прочитання!!! Я попередила!
Значить, якщо ви не боїтесь спойлерів, слухайте сюди: автору потрібна була нація, яку не люблять в Празі. А Чехія була окупована совком. Автору була потрібна їбанута нація, з рівнем медицини виживання пацієнта - справа пацієнта. Автору була потрібна нація, де з лікарні зникає людина і всім крстально похую. Вгадайте, яка це країна може бути?
Тут ми переходимо до росіян. Нам один раз згадують достоєвського, як письменника хворого на епілепсію. І маємо двох персонажів-росіян, які хороші руські. Бо один здох, інша - жива. І її ЦРУ дуже сильно берегтимуть до кінця життя, бо вона цінний піддослідний кролик. Значить оця Саша з дитинства страждає на епілепсію. Тому у 10 рочків батьки здали її в дурку, тому що епілепсія не лікується. Події, якщо шо, відбуваються у наші дні. Звідти її за хабар забрала науковиця, яка вживила їй чип у череп і ставила всякі експерименти, які призвели до дисаціотивного розладу. Тож, по хорошому, ЦРУ її б відстрелили і забули, але вона єдиний живий пацієнт важливого досліду, на якому він не ідеально, але спрацював, тож треба, щоб вона жила далі. Ну самі розумієте, побочки в середній та довгій перспективі, контрольні маркери, оце ось усе.
Підсумовуючи - я хз, кого етично було б використовувати подібним чином крім русні.
Мені сподобалось. Мені дуже хочеться перечитати пригоди Роберта Ленґдона спочатку, адже читала я Дена Брауна давно і руснявою. Але паузу зроблю, бо ще впаду у віру в теорію змов і що тоді робити?