І ще Олешки аж ніяк не унікальний випадок. Трагедію десятків інших населених пунктів на лівобережжі Херсонщини ніхто й не згадує. Та й жах в Олешках був найперше не від голоду й відсутності умов для виживання. Це страшна, але друга обставина. І тут дивним чином ішла певна накрутка для максимального привернення уваги. Страшнішими там були репресії окупаційного режиму, про які "принципово" завжди мовчать і Zеленський і слухняний омбудсмен. Те, про що казали евакуйовані — як людей забирали, вивозили до кримських сізо й звідти вони вже не поверталися й жодних вісток не надходило. Вони ж про цет найперше розповідали, а не про голод! А нас погнали по одному пропагандистському руслу. Тому, на яке дала згоду кремлядь. А в Голій Пристані не та сама історія? А в усіх сусідніх селах біля Олешок, де все тотально заміновано, й з яких не виезли людей разом з жителями Олешок. Отам реально ситуація й з голодом і з хворобами ще страшніша…
А тепер ще один аспект. У нас стільки «принципових» набралося в медіа-полі України. Читаю коментарі на численних каналах і диву даюся: а де ж взялися оті 73%, що за московського блазня радісно бігли голосувати? Знайшли собі об'єкт ненависті — ту частину мешканців, які не сіли в автобуси, якими відправляли врятованих до України. Уже вивели "формулу зради": 17 проти 4. То я таким нагадаю дві речі. Формула зради (без лапок, бо реальна) у нас незмінна з 2019 року: 73,2% проти 24,5%. І її точно не слід малювати там, де людей здали на поталу ворогу і сам zеленський і оті його ходячі відсотки. Бо найкрикливіші шукачі зради завжди ті, хто спіймані на злодійстві, верещать: «Лови злодія!»
А друге. Це вже «матеріальна частина» про оті інші 4 автобуси. А ще ж ніхто не каже про дуже багатьох, які все ж залишилися у власних домівках у самих Олешках. Я тут не стану від себе чогось добавляти, а краще скопіюю чітку відповідь нашої херсонської "шаленої бджілки" Оксани Погомій:
Українські медіа вчора повідомили, що 17 автобусів з Олешок відправилися в Україну, а 4 в росію.
Ця інформація не відповідає дійсності!
Написав мені знайомий, який вивіз
родину з Олешок до Бердянська.
Суть така: вони не виїхали в росію, вони залишилися в Україні! Бабуся з дідусем дуже хворі, тому не перенесуть важких переїздів та перельотів. Саме тому вся родина переїхала до родичів, які мешкають під Бердянськом.
Вони дуже сподіваються на те, що Україна поверне втрачені території.
За інформацією цього чоловіка, 4 автобуси, які ніби виїхали в росію, насправді поїхали в українські міста Азовського узбережжя, захоплені агресорами - Бердянськ, Приморськ, Генічеськ та Новоазовськ. Там у людей родичі і друзі.
І всі вони сподіваються, що ці міста і села ми відвоюємо.
Трохи більше 10 людей поїхали в Крим, і лише дві сімʼї на територію росії.
Це дуже важливе уточнення, яке повністю протирічить російській пропаганді.
Українці мають про це знати!
Тому давайте не будемо, як zе-пропагандисти, називати Українські території (нехай і окуповані) росією. Бо в нас половина журнашлюшок не лише новини качають з рашистських джерел, але й географію переписують за рашистською конституцією! І не будемо винити в зраді тих, яких уже і зрадив, і прирік свого часу Zеленський. А ще ж багато хто здогадуються, що після першого піару їх уже в нас забудуть і покинуть напризволяще, як і більшість внутрішніх переселенців, від яких відгородилися отим бездушним формулюванням «ВПО з ТОТ»…