Мене завжди щось стримує від публікації посмертних поминань про хорорших людей.

Мене завжди щось стримує від публікації посмертних поминань про хорорших людей. Отака наївна й ще дитяча віра, що це неправда й зараз усе проясниться, от він напише свій черговий допис, вийде в стрімі... Переглядаю канали тих, хто мали б... Ну, от конче мали б написати, якби насправді... На жаль, те що ті, хто мали, не згадали, не рятує від гіркого факту. З життя пішов чудовий автор, жорсткий викривач режиму Іван Сімочкін з нескореного Херсона та тамтешньої прифронтової Євросолідарності. Згорів від онкології...

Не так багато тих, хто прямолінійно зло називають злом. Ні, не всі мають бути саме в цьому першому загоні, як би хотів ворог явний і гадючий із своїми "геройськи"-анонімними ніками, хтивий у нас за спинами — отак: нехай спалять вас усіх Небесною Тисячою, а ми допис про вас напишемо, що не так боролися... Кожен має свою частку праці. Хтось на фронті, хтось в опозиції політичній, де треба зберегти й витикати бандитській владі всі її злочини й сповіщати про наші засадничі принципи та продовжувати безперевність державницької ідеї, а хтось має робити отой жорсткий прорив у свідомості й часто приймати удар на себе. Не ховаючись за анонімними кличками й безликими малюночками. Іноді, як Юрій Каракай, на фронті, до прильоту ворожої міни. Інколи, як Іван, борючись із смертельною недугою.

Без нього в нас чергова пробоїна в строю. І заповнити її вже нікому. Ні кон'юнктурні авторчики, що "опозиційні" по рознарядці, ні "прінціпіальнєнькая" погань із мега криками, що в нас опозиція, бач, не така і все не таке (вони ж, пригадую й ІВвана не раз брудом поливали!), цю прогалину не заповнять...

Вирішив узяти з каналу Івана останній його авторський допис ще за 3 жовтня. Далі ще пару перепостів... і порожнеча. І два фото: того, якого запам'ятаємо й останнє передсмертне (28 жовтня!) від товариша Івана Креміня, який його й підтримував до останку...
⬇️⬇️⬇️

НАША ПРОБЛЕМА - ЗЕЛЕНСЬКИЙ

Агресія росії - це константа, це фактор, який був, є і буде. Це як пожежа, яка охопила вже третину нашого будинку.
Згоримо ми повністю, чи подолаємо пожежу, залежить не від вогню попереду, а від ефективності рятувальної системи за нашими спинами. І в першу чергу - від її керівництва.

Отже, наша проблема - Зеленський, який краде гроші замість закупівлі пожежних машин, який роками блокує ремонт водопостачання, і тому гасити просто нічим. Який роками не піднімає зарплату пожежним, а все спрямовує в свій офшор, або "двушками на Москву", щоб росіяни закупили ще бензину і додали вогню.

Наша проблема - Зеленський. Зникне Зеленський - ми подолаємо пожежу. Залишиться Зеленський - ми всі загинемо. Навіть ті, хто його обожнює і цілує в сраку, вони теж загинуть. Понад 90% маріупольців, які обожнювали Зеленського і ненавидили Порошенка, тому приклад.

Наша проблема - Зеленський. Зараз вже цей факт розуміє достатньо багато людей, але вони кажуть: "Як же її вирішити? Нема ж ніяких інструментів!?" Хоча вирішити проблему Зеленського - це на тиждень всіх справ. Мільйон українців виходять на вулиці, блокують всі урядові будівлі безстроково і цілодобово з єдиною вимогою: "ЗЕЛЕНСЬКИЙ - У ВІДСТАВКУ"

За три дні у Зеленського в бункері закінчується мівіна, за шість днів - сухі труси, на сьомий щур виповзе з нори. ВСЕ! Країна отримує великі невкрадені резерви, ефективне професійне управління, відновлює довіру і співпрацю з партнерами - і наносить ворогу нищивні удари, від яких він сам починає просити трохи зупинитися і припинити вогонь.

PS. Наша проблема - Зеленський, і її треба вирішити, щоб вижити. Тільки де в нашій країні знайти мільйон українців? 🤷‍♂️

Іван Сімочкін
Фронтовий нескорений ХЕРСОН
=======
"Тільки де в нашій країні знайти мільйон українців?"...