А таких деградованих, як Вересень (чи вже правильніше б називати — Сєнтябрь?) і припрошувати не треба. Сам побіг і до блиску вилизав zелені оті "залізні" горошинки. Ганьба, звісно, кінчена. Але той, колись ніби показний журналіст, уже стільки десятиліть бухає, що й так дивно, як ще витягнув. Аналізувати цю блювотину від тієї ганебної парочки мені таки бридко. Але колись, пару років тому я розібрав за зовнішніми ознаками інше інтерв'ю Вересня для Укр-неПравди. А він за пляшку хоч скабєєвій дасть. Там виникла дуже показова ситуація з мовою тіла. Скорочено передрукую тут пару тез із того допису й добавлю до нинішнього пару тодішніх скрінів — зверніть увагу які там були епізоди і як отой вальяжний (у брехні про Вяеслава Чорновола чи Петра Порошенка) тип переходив у формат побитого щеняти, коли говорив про Zеленського. Більше нічого й коментувати про цього деграданта не треба:
Хочете маленький психологічний тренінг на тему "Мова тіла"? От на Украправді влаштували велике інтерв'ю з колись відомим журналістом Миколою Вереснем. Інтерв'ю, якщо чесно, блювотне...
Але про мову тіла. Майже всю тривалу розмову сидів вальяжно, поводився по барськи (2 перші скріни). І раптом журналіст задає питання: "Зеленський хороший президент?" І ви вже бачите згорбленого й поморщеного наляканого дідуся, який щось розказує в стилі: "Ну, я не знаю, але..." І далі весь набір блюдолизьких вихвалянь. Досить глянути (2 наступні скріни) і все стає зрозуміло. Той блок недовгий, але весь його отак згорбленим і відсидів. А потім знову розгорнувся...
Ну, ви ж зрозуміли, що це не тільки про "мову тіла"...
=======
Колись у часи срср слово бомж мало інше значення й вужче застосування, ніж нині — це була міліцейська абревіатура для категорії "бєз опрєдєльонного мєста житєльства". А про отаких, як цей, була інша народна абревіатура: "Біч". Бичами були ті, про кого казали: "бивший інтєлігєнтний чєловєк".