7. Чи є мова окремою істотою?
Ти слушно помічаєш, що мови поводяться подібно до живих систем: виникають, змінюються, розгалужуються, конкурують і зникають.
Але постає питання: що саме є індивідуальною «істотою» у твоїй моделі?
Мова взагалі? Українська мова? Певний діалект? Індивідуальна мовна система конкретної людини?
Відповідь тут дуже важлива.
Наприклад, українська і білоруська — дві окремі мови, проте межа між мовою і діалектом не завжди об'єктивно встановлюється виключно лінгвістичними критеріями.
Крім того, мови не відтворюються як незмінні копії. Кожне покоління частково реконструює систему.
Мені здається, що варто запровадити три рівні:
1. Мова як тип симбіонта — загальна система людського мовлення.
2. Конкретна мова як популяція — українська, чеська, давньогрецька тощо, представлені взаємопов'язаними мовними практиками носіїв.
3. Індивідуальний мовний симбіонт — мовна система, засвоєна конкретною людиною.
Особливо цікаво, що одна людина може бути носієм кількох мов. Отже, у межах твоєї концепції її когнітивне середовище може підтримувати співіснування кількох симбіонтів.
При цьому такі симбіонти можуть взаємодіяти, впливати один на одного, конкурувати за використання та обмінюватися мовними елементами.
Це відкриває шлях до пояснення багатомовності, мовних контактів, інтерференції та запозичень з позицій симбіотичної моделі.