Foreign Affairs пише, що китайська модель зростання, заснована на промисловому виробництві та експорті, наближається до “переломного моменту”, оскільки світовий попит може виявитися нездатним поглинати зростаючі обсяги китайських товарів.
📊 Профіцит зовнішньої торгівлі Китаю у 2025 році склав майже $1,2 трлн і зростав утричі швидше за світову торгівлю товарами. Світова економіка цьогоріч додасть лише 3,1% (прогноз МВФ), тобто попиту, який здатний поглинути такі обсяги, просто фізично не вистачає.
Для розуміння масштабу, на Китай припадає близько 30% світового промислового виробництва (звіт ООН, 2024). Потужності автопрому дозволяють випускати близько 55 млн машин на рік при світовому ринку близько 90 млн, а по електромобілях це 25 млн проти внутрішнього попиту в 12 млн (оцінка Бреда Сетсера).
При цьому ринки відгороджуються. Той же ЄС увів мита до 35,3% на китайські електромобілі, а Німеччина, де автопром скорочується найшвидше за десятиліття, підтримує ідею тарифного механізму за прикладом американської Секції 301.
А просто зупинитися китайська “машина” не може. Місцева влада живе з податків і зайнятості цих заводів, тому утримує навіть збиткові компанії, а в мінус працюють вже майже 30% промислових фірм. Коли покупці закінчаться, посипляться не лише експорт, а й місцеві бюджети, борги і країни, які годуються китайським попитом.
💡З історичної довідки: найболючіше цей сценарій б'є по сировинних експортерах. Коли інвестиції в основний капітал у Китаї сповільнилися у 2012-2015 роках, мідь впала більш ніж на 40%, нафта більш ніж на 60%, залізна руда більш ніж на 70%. Австралія, Бразилія і Чилі досі відправляють у Китай від 25% до 40% свого експорту
Сайт | LifeHUGS |AgentHUGS| YouTUBE Еріка Наймана