У Financial Times вийшло есе Генрі Фаррелла з Університету Джонса Гопкінса та Дена Вана з Гуверівського інституту. Питання, яке вони ставлять: чиє бачення майбутнього справдилося?
Кремнієва долина описує себе мовою фантастики 1950-х, де Азімов і Кларк розселяли людство по зірках. Після найбільшого IPO в історії SpaceX обіцяла шлях від орбітальних дата-центрів до колоній на Марсі й далі до цивілізації, здатної забрати всю енергію Сонця.
На основі цього “наративу” Morgan Stanley оцінює виручку SpaceX у $3,4 трлн до 2040 року.
Автори кажуть, що живемо ми в іншій книжці, у світі Філіпа Діка, який писав у 1960-х, помер у 1982-му майже без визнання, а потім став основою для сценаріїв «Того, хто біжить по лезу», «Згадати все» та «Особливої думки». Його цікавило два питання: “Що таке реальність?” і “Що робить людину людиною?”
У його варіанті техніка працює через раз і вміє торгуватися з власником. Двері в романі «Убік» вимагають монету за те, щоб відчинитися. Машину не відрізнити від людини, і герой не певен, що сам не машина. А світ переробляють не генії зі складним планом, а дріб'язкові й самозакохані люди. В одному романі мільярдер продає наркотик, який занурює покупців у світи, що обертаються навколо нього самого.Стаття наводить паралелі: Цукерберг робить свою ШІ-копію для спілкування з працівниками; Альтман каже, що ми близькі до створення “джина”, здатного виконати будь-яке бажання...
У Діка є визначення реальності: Це те, що не зникає, коли ти перестаєш у це вірити.
Те, що припущення стали базою для прогнозів, на які спирається ринок - це факт. Це оцінка не бізнесу, а сили розповіді. Але майбутнє - це точно не один чийсь сценарій.
Сайт | LifeHUGS |AgentHUGS| YouTUBE Еріка Наймана