🇨🇳 The Economist цього тижня пише, що центр впливу на нафтовий ринок перемістився від тих, хто продає

🇨🇳 The Economist цього тижня пише, що центр впливу на нафтовий ринок перемістився від тих, хто продає, до того, хто купує.

Раніше ціну задавала ОПЕК через квоти на видобуток. Покупці так не могли, бо їх багато і попит складається з мільйонів окремих рішень.

Китай виявився винятком. За пів року він скоротив імпорт нафти майже вдвічі, на 5,5 млн барелів на добу і зробив це трьома важелями: розпродав накопичені запаси, заборонив переробникам нові експортні контракти, та адміністративно підтиснув внутрішній попит. Економіка при цьому не завалилась. Китай зміг прибрати попит без шоку, бо роками вкладав у електротранспорт, залізницю та надлишкові потужності в нафтохімії. Енергоперехід спрацював як стратегічний резерв. 

Як наслідок, війна в Ірані фактично закрила Ормузьку протоку, але $150 за барель, які прогнозували, так і не з'явились. Марка Brent тримається приблизно на $40 нижче квітневого піку.

Загалом, влада покупця для споживачів корисніша за владу картеля, бо картель штучно тримає ціну, а Пекін згладжує піки. Але робить він це виключно у власних інтересах і дані про свої запаси не розкриває. Тож і ринок від цього стає менш передбачуваним.

При цьому видання вважає, що та сама електрифікація з часом зробить великі запаси нафти менш потрібними, тож роль амортизатора Китай поступово втратить.

Сайт | LifeHUGS |AgentHUGS| YouTUBE Еріка Наймана