​​Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного

​​Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15 вересня 2026 року (справа № 317/2973/18)
 
#конституційність
#повідомлення_про_підозру
#підслідність
#спеціальний_слідчий_експеримент
#НСРД
#обшук
#допустимість
#провокація
#обвинувальний_акт
#відкриття_матеріалів
#безпосередність
 
Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:
 
✅ Організаційне об’єднання двох інстанції ВАКС в одній юридичній особі не є достатньою підставою ставити під сумнів їх конституційність.
 
✅ Кримінальний процесуальний кодекс не визначає спосіб доведення до відома особи змісту повідомлення про підозру.
 
✅ Якщо орган розслідування здійснює слідчі дії, прямо передбачені КПК, такі дії не можуть вважатися «реалізацією повноважень, не передбачених КПК України» у значенні пункту 2 частини 3 статті 87 КПК і мати наслідком автоматичне визнання доказів недопустимими.
 
✅ Ознака спеціального слідчого експерименту полягає у тому, що під час його проведення допускається використовувати не лише природні (звичайні) умови, а й створювати штучну обстановку або штучні умови.
 
✅ Детектив, якому доручено проведення НСРД, вправі доручити її проведення оперативному підрозділу.
 
✅ Обвинувачений не є володільцем пункту обміну валюти, тому за будь-яких висновків щодо законності обшуку його права не могли бути порушені проникненням і проведенням слідчих дій у цьому приміщенні.
 
✅ Закон не визначає спеціальних засобів доказування добровільності згоди на проникнення до житла або іншого володіння особи, і висновок про це може випливати з сукупності обставин, за яких відбувалося проникнення до житла чи іншого володіння особи.
 
✅ Відсутність фіксації проголошення письмового тексту ухвали про обшук не дає підстав визнавати результати розгляду недійсними на підставі частини 6 статті 107 КПК, оскільки зміст відповідної ухвали слідчого судді зафіксовано письмовим документом.
 
✅ Заборона відеозапису обшуку присутнім на ньому адвокатам у будь-якому разі не може призвести до визнання результатів обшуку недопустимими.
 
✅ Доступ до інформації, що міститься в телефоні, вирішується за правилами тимчасового доступу до речей і документів. надаючи дозвіл на вилучення технічних пристроїв, слідчий суддя здійснив також і судовий контроль за втручанням у особисте листування, оскільки дозвіл на вилучення технічних пристроїв надається з метою отримання доступу до їх вмісту.
 
✅ Відсутність арешту на майно або спізніле накладення такого арешту не тягне за собою наслідків у вигляді визнання доказів недопустимими.
 
✅ Зміст подальшого спілкування обвинуваченого із заявником спростовує версію про провокацію, зважаючи на те, що попередній тиск не позбавив обвинуваченого можливості вільно керувати своїми діями, змусивши його обговорювати варіанти дій, а також розмір та порядок передачі неправомірної вигоди.
 
✅ Факт того, хто саме виступав ініціатором зустрічей між обвинуваченим і заявником, не має вирішального значення.
 
✅ При формулюванні обвинувачення не обов’язково мають бути зазначені всі без виключення обставини, наведені у переліку статті 91 КПК.
 
✅ Відмова прокурора у відкритті матеріалів, які сторона обвинувачення не має наміру використовувати в суді, хоча і свідчить про неповне розуміння прокурором вимог статті 290 КПК, однак не може саме по собі свідчити про наявність певних матеріалів.
 
✅ Вирішення питання допустимості та належності доказів не завжди вимагає їх безпосереднього дослідження.
 
Повний текст судового рішення за посиланням:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/140348036