У кожному банку є власний підрозділ фінансового моніторингу - це вимога закону. Саме банківський фінмоніторинг бачить конкретні операції, оцінює ризики, за необхідності запитує документи та ухвалює рішення щодо проведення або зупинки операції.
Водночас Держфінмоніторинг не веде рахунків і не проводить платежів. Через нього не проходять гроші - він працює саме з інформацією, яку отримує від банків та інших суб’єктів первинного фінансового моніторингу.
Тому коли йдеться про рішення щодо конкретної операції, важливо розуміти, що його ухвалює саме банк. Держфінмоніторинг працює вже з отриманою інформацією: аналізує її, зіставляє з реєстрами, іншими даними та інформацією від міжнародних партнерів.
Фактично слово «фінмон» описує два різні рівні системи. Банк - перший рівень, який бачить операцію в реальному часі. Держфінмоніторинг - другий, який може побачити ширшу картину, коли фінансові операції проходять через кілька установ.Результатом роботи Держфінмоніторингу є узагальнені матеріали для правоохоронних органів. Він не розслідує злочини, не висуває підозр і не притягує до відповідальності. Водночас Держфінмоніторинг проводить фінансові розслідування за зверненнями правоохоронців, зокрема відпрацьовує матеріали разом із НАБУ та передає інформацію у випадку виявлення відповідних ознак.При цьому Держфінмоніторинг не контролює, як банки виконують свої обов’язки. Якість роботи банківських підрозділів фінмоніторингу оцінює Національний банк України.
Також Держфінмоніторинг не має «ручного режиму», в якому можна вибірково не побачити певну операцію. Дані надходять від сотень суб’єктів первинного фінансового моніторингу та фіксуються в системі.
За період із 2025 року по травень 2026-го Держфінмоніторинг передав правоохоронним органам понад 2600 узагальнених матеріалів на суму понад 450 млрд грн.
Тому в контексті сьогоднішньої інформації НАБУ важливо не плутати фінмоніторинг конкретного банку та Держфінмоніторинг - це різні рівні системи з різними повноваженнями.
🇺🇦OPG NEWS 🇺🇦⬅️ПІДПИШИСЬ🇺🇦