Федоров: Але є ще одна річ, про яку ми повинні говорити - надія Надія, що завтра буде краще.

Федоров: Але є ще одна річ, про яку ми повинні говорити - надія

Надія, що завтра буде краще. Надія, що ця країна змінюється. Надія, що після всіх наших жертв ми не повернемося до тієї самої системи, від якої роками намагалися піти.

Ми воюємо точно не за країну без надії. Ми воюємо за державу, в якій людина відчуває, що її голос має значення.
Українці завжди давали своїй владі величезний кредит довіри, особливо під час війни.

Мільйони людей погодилися на неймовірні обмеження, труднощі і жертви, тому що розуміли: країна повинна вистояти. І це величезна відповідальність для будь-якої влади. Бо кредит довіри — це не право робити все без пояснень, це обов'язок бути ще чеснішим із суспільством.

Саме тут має існувати простий принцип нового суспільного договору: громадянин довіряє державі — держава говорить із громадянином чесно; громадянин виконує свій обов'язок — держава виконує свій; людина захищає країну — країна захищає людину.

Люди не вимагають, щоб держава ніколи не помилялася. Вони розуміють, наскільки складною є ця війна. Вони розуміють, що інколи немає ідеальних рішень, але вони мають право на правду. Саме так відновлюється довіра, а разом із довірою повертається надія.

Надія, що після цієї війни Україна стане не просто країною, яка вижила, а країною, яка стала сильнішою, справедливішою і вільнішою. Ми не маємо права дозволити старій системі забрати в українців цю надію.

У нас уже є ворог — це росія. росія хоче не просто забрати нашу землю, вона хоче довести, що українська модель свободи не працює.

Саме тому Україна повинна довести протилежне: Україна може одночасно воювати і залишатися демократичною

Останній Капіталіст | Підтримати наc на MonoBase