Колись, наприкінці осени 2023 року, мій взвод важких нічних бомберів почав виконувати незвичне завда

Колись, наприкінці осени 2023 року, мій взвод важких нічних бомберів почав виконувати незвичне завдання. Доставка вантажів на позиції піхоти нашої десантної бригади. Спочатку це були радіостанції, акумулятори до них, бека та вода. Потім додалися цигарки, продукти, ще щось. Нам привозили ретельно замотані скотчем коробки, із вказанням координат. Це завдання ми назвали просто… «Глово». Ніч ми літаємо, ніч взвод Дока.

Мої пілоти спочатку не дуже любили цю двіжуху. Знищувати окупантів та закидати протитанкові міни в їх укриття, набагато ж героїчніше. Але після одного візиту до нас командира десантного взводу, хлопця якому ледве було двадцять пʼять, (але із очима старого), всі зайві слова щезли. Треба, значить треба. На травень 2024 року, в складі тієї бригади, мої «кошенята» зробили під сімсот вильотів в рамках «Глово». Самий незвичний вантаж, то був генератор вагою двадцять два кілограми, який екіпаж Тупака вночі обережно доставив на позиції піхоти, застосувавши гексакоптер «шістсот тридцятий Кажан»…

Пройшло не так багато часу і ось новина від якої ахнули всі. Побратими з іншої бригади, важким бомбером евакуювали з позицій пораненого бійця. Уявіть тільки собі складність операції, та відповідальність. Але попри все, це було зроблено…

Красунчики!