Тема: Звернення
Добрый день! Сергей скажите пожалуйста,какое реальное заканчивание войны? Спасибо
Скажу так. Війни між державами закінчуються не так багатьма способами, і всі вони відомі заздалегідь.
Перший - воєнна поразка однієї зі сторін. Коли армія просто більше не здатна воювати. Найчистіший фінал - і найрідший у війнах такого масштабу.
Другий - договір. Коли обидві сторони доходять до висновку, що ціна продовження вища за ціну домовленості. У підручнику це виглядає акуратно. На практиці - це найдовший і найболючіший шлях.
Третій - перемир'я без політичного врегулювання. Стріляти перестають, а юридично війна триває десятиліттями. Корея живе так із 1953 року - і це я наводжу як приклад, а не як пораду.
Четвертий - внутрішній обвал того, хто війну почав. Коли її припиняє не фронт, а те, що відбувається в тилу агресора. Історія знає такі випадки. Жоден із них ніхто не передбачив заздалегідь.
П'ятий - згасання. Коли війна не закінчується актом, а просто вичерпується.
Який із цих варіантів наш - не візьмуся сказати. Це вирішується не в телеграм-каналах. Але одне можу сказати впевнено: найменш ймовірний - той, який ми всі потайки уявляємо. Один день, одна новина, і все стає як раніше. Так не буває майже ніколи.
Є різниця між «війна припинилася» і «війна закінчилася». Перше - це тиша. Друге - це стан, у якому агресор не може почати знову. Між ними можуть бути роки.
____
Що фіксують зараз. Темпи російського наступу знизилися порівняно з попередніми весняно-літніми кампаніями, але Москва не відмовляється від тиску на ключових напрямках і досі розраховує до кінця року взяти всю Донеччину. На кінець липня 2026 року в Кремлі не було ознак рішення, що майбутні витрати переважують потенційні здобутки - а головна перешкода не в браку дипломатичних контактів, а в несумісності базових позицій.
Найімовірніший сценарій за оцінками експертів - не той, який хочеться. ACAPS, зібравши в лютому 2026-го 46 фахівців у Києві, дійшла висновку: повне припинення бойових дій у 2026 році малоймовірне, а найбільш вірогідний шлях - війна на виснаження з обмеженими поступовими просуваннями на сході. Другий за ймовірністю - крихка часткова деескалація: локальне перемир'я, заморожені лінії фронту чи скорочення повітряних атак. Це описано прямо як нетривка деескалація, а не сталий мир.
Де саме заклинило. Невирішеними лишаються два питання: територія і гарантії. Росія контролює близько більшу частину Донбасу і вимагає повного контролю як ціну за припинення вогню - для Києва це неприйнятна поступка, бо йдеться про «фортечний пояс» укріплених міст на півночі Донеччини. Будь-яка угода з поступкою території потребувала б схвалення суспільства, ймовірно через референдум, а опитування показують незначну більшість проти суттєвих поступок. Ключовим викликом при будь-якому припиненні вогню є те, як не дати жодній зі сторін використати паузу для переозброєння - і саме тому гарантії безпеки українська сторона вважає передумовою будь-яких територіальних переговорів.
Найтверезіше застереження дає CSIS: західні спроби домовитися про припинення вогню провалювалися неодноразово, цілі Росії лишилися незмінними, і хоч кліше каже, що війни закінчуються переговорами, це не є неминучим - війни можуть просто тривати.
Більшість серйозних оцінок описує не «закінчення», а перехід - від активної фази до тривалого стану озброєного перемир'я з невизначеним статусом територій, і навіть щодо цього немає згоди ні в термінах, ні в самій імовірності. Розкид прогнозів за часом - від кінця 2026-го до 2028-го, і це саме розкид, а не консенсус.
Три дні перемир'я в травні цього року, після яких обидві сторони звинувачували одна одну в порушеннях, а спорадичні бойові дії тривали, - непоганий індикатор того, наскільки крихкими є навіть мікродомовленості.